У ніч з 12 на 13 квітня 1940 року почалося виселення 61 тис. жителів Західної України та Західної Білорусі.
Переселяли переважно родини польських полонених, розстріляних працівниками НКВС у Катині, Харкові й Калініні, а також рідних польських громадян, страчених у радянських в'язницях. Також виселили родини власників приватних сільськогосподарських маєтків, підприємців і жандармів.
Більшість депортованих переселили до Казахстану. Там люди страждали він примусової праці, злиднів, хвороб і голоду.
Поміж депортованих поляки становили 68%, білоруси - 13,4%, українці - 12,3%, євреї - 4,3%.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зняли фільм про примусову депортацію українців
Депортації жителів Західної України та Білорусі в 1939-1941 роках відбувалися в 4 етапи. Усього тоді виселили приблизно 330-340 тис. осіб.
Центр досліджень визвольного руху й Архів служби безпеки України опублікували колекцію документів про "обмін територіями та населенням" між Польщею та СРСР 15 лютого 1951 року. Такі дії пояснювали економічними інтересами двох держав: Польща потребувала територій із запасами нафти та газу, СРСР - вугільних родовищ.
4 
1
Коментарі