"Сейчас, продажная сволочь мы покажем тебе, что значит самостийная Украина", - говорять більшовицькі солдати побитому і скривавленому чоловіку у вишиванці на екрані у київському Будинку кіно 7 лютого.
Так починається документальний фільм про видатного українського скульптора та бійця армії УНР Михайла Гаврилка. За свою військову кар'єру у складі Легіону Українських січових стрільців він був хорунжим та керівником саперної чоти, однак життя закінчив партизаном, командуючи повстанським загоном Армії Української Народної Республіки на Чернігівщині. Перші кадри фільму ілюструють страшний кінець життя Михайла Гаврилка - у 1920 році чекісти спалили його живцем у топці паровоза.
Стрічка "Стеком і шаблею" знята за історичним нарисом президента клубу "Холодний Яр" Романа Коваля "Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею". Книга цьогоріч висунута на здобуття Шевченківської премії. Принагідно ведучий зустрічі нардеп Олесь Доній закликав присутніх писати листи-підтримки до комітету присудження премії.
Слово "стек", використане в назві книги, а відтак і фільму, означає дерев'яне скульпторське знаряддя. Михайло Гаврилко належав до видатних українських митців межі 19-20 століть. Його доля як художника є знаковою в плані поєднання "двох Україн" - народившись на "великій Україні", він довгий час перебував на Галичині й Буковині, отримував фінансову підтримку від Наталі Кобринської та Андрея Шептицького. Тут же й одружився з Оленою Гордієвською з роду Крушельницьких.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зняли фільм про повстанського ватажка Михайла Гаврилка
"Про Михайла Гаврилка я почав писати як про отамана, адже це головна тема мого зацікавлення. А виявилося, що написав книжку про митця. Якраз про повстансько-партизанський рух у книзі небагато. Значно більше про Гаврилка як автора Шевченкіани, творця образів Франка, Шашкевича та інших наших видатних діячів", - зазначив Роман Коваль.
Війна з Росією стала для Михайла Гаврилка особистою - одна з ключових тез фільму і книги. Адже більшість його скульптур, які залишилися на території підросійської України, були знищені урядом. Серед його найвидатніших робіт - перша у світі Шевченкіана, серія проектів монументів Тарасу Шевченку, у тому числі проект пам'ятника у Києві, який так і не дозволили поставити. Воюючи у лавах січових стрільців у складі австрійської армії, він воював і як митець, і як воїн, стверджує автор.
Зважаючи на мистецький і політичний внесок Михайла Гаврилка, дивним є те, що його ім'я було невідомим навіть історикам і скульпторам, підкреслив Доній.
"Михайло Гаврилко ще 5 років тому був невідомий загалу, навіть історикам. А це людина з унікальною долею. Гаврилко народився на Полтавщині, потім свідомо перейшов кордон для того, щоб спочатку вчитися мистецтву, а потім боротися зі зброєю в руках проти ненависної Російської імперії і загинути як український патріот. Роман Коваль своїми книжками запалює інших. Я пам'ятаю, коли його видання читали по кілька сотень людей. Тепер - тисячі. Він надихнув Василя Шкляра, бо саме він видавав Юрія Горліс-Горського. І Василь Шкляр пишається, що Роман Коваль є його побратимом", - зазначив він.
Автор пояснив таку несправедливість: "Ворог не розірвав історичну пам'ять попри величезні зусилля. Десятиліттями він знищував носіїв інформації, знищив мільйони, а ще мільйони залякав. І бабуся вже не переказувала своєму онукові те, що вона мала би за традицією передати. І стався цей страшний розрив. І для мене велика радість, що Гаврилко в нашій пам'яті залишиться таким, яким він був. Хоч його самого знищили, так само як і його роботи. Його пам'ятники Шевченку лишилися тільки на Буковині і Галичині. А саме Гаврилко приніс Тараса Шевченка на Галичину. І досі в інтелігентських родинах Західної України на стінах висять медальйони авторства Гаврилка. Вони нічого про нього не знали, але казали: "Це Шевченко Михайла Гаврилка". Тепер вони знатимуть ким був Михайло Гаврилко".
Презентації фільму та книги вже неодноразово відбувалися у менших залах.
"Мене щойно запитали чи стане це кіно народним. А насправді вже народною є ця подія, вона збирає аншлаги на показах у Львові, Києві та інших містах", - сказав Олесь Доній.
Крім продюсера та ініціатора фільму Романа Коваля на презентації були присутні режисер Володимир Бондаренко і співавтор сценарію Валерій Тетерятник.
Організаторами заходу стали Національна спілка кінематографістів, Історичний клуб "Холодний Яр", Мистецьке об'єднання "Остання барикада" та Всеукраїнський комітет захисту української мови.
1 
1
Коментарі
95Янукович,гайтана,Азаров???? А де наші українські люди гарні і красиві???Іваненки ,Петренки????? Де????
Мавпі вінок, як корові сідло !
Судя по разрезу глаз певицы,то моцкали и тут позлорадствовали над Краиною
Соромно, що ви люди, таке пишете. Звідки така агресія? Пісня нормальна, типовий пробивний поп-хіт. Подивимось, що з цього вийде.
Не знала, що у нас так багато расистів в Україні.
А ще, задумайтесь, майже немає цілком "чистих" українців.У когось батьки були з Росії, чи ще звідки. Так чому ві так нападаєте на темношкіру дівчину?
негри в українському строї..........що за порнуха?
Гарний віночок. А як взнати, що він український? Там бірочка є Made in Ukraine?
Мля, ні ну ладно, ну темношкіра від України - це ще більш-менш, ми типу толерантні, європейські... Пісня - гафно, ну тоже ладно, типу Євро2012, хотя фактично - низькоясна заказуха в стилі Гринджолів. Ну але віночок - це вже маразм. Ви що, реально хочете щоб українська культура саме з неграми асоціювалась?
))
В Україні з давніх давен вінки носили незаймані дівчата. Що тут скажеш...
Щось не вiриться, що нашi FEMENки " незайманi", хоч теж носять вiнки.Чи може вони лесбiянки?
Це що на фото вінок український? І що в ньому українського?
Незабудь и седло прихватить !