Археологи знайшли підводне поселення мая, що збереглося понад тисячу років

У південній частині Белізу науковці натрапили на унікальне поселення мая, яке тисячу років пролежало під водою лагуни Пунта-Ікакос.

Давнє поселення виявилося добре збереженим і належало громадам, що спеціалізувалися на виробництві солі, повідомляє Arkeonews.

Команду дослідження очолили докторка археології Хізер Маккіллоп та доктор Е. Корі Сіллс. Вчені з'ясували, що громада мешкала біля узбережжя та займалася виготовленням солі у великих масштабах. Цей факт ставить під сумнів давні уявлення про так звані "невидимі місця" мая та складність морської торгівлі у регіоні.

"Ми виявили поселення, яке було цілком присвячене виробництву солі. Це дозволяє зрозуміти, що такі громади відігравали значно важливішу роль у господарстві мая, ніж вважалося раніше", - розповіла керівниця експедиції докторка Хізер Маккіллоп.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Єгипетські археологи відкрили гігантську військову споруду епохи фараонів

Під час розкопок у місці, названому Чо-ок Айін, археологи знайшли залишки чотирьох будівель, збережених під шарами мангрового торфу. Було виявлено 56 стовпів із твердих порід дерева та три з пальми пальметто, що формували контури жител.

"Таке збереження дерев'яних споруд у лагуні Пунта-Ікакос не має аналогів уздовж узбережжя Белізу та Юкатану", - пояснила Маккіллоп.

Археологи зазначають, що зазвичай поселення мая ідентифікують за допомогою лідара або досліджень курганів, які дозволяють побачити залишки кам'яних споруд. Водночас дерев'яні будинки з часом повністю розкладаються, через що не залишають жодних археологічних слідів.

Ці "невидимі місця" довго залишалися поза увагою науковців, що спотворювало загальну картину життя мая. У Чо-ок Айін вчені змогли визначити призначення кожної споруди: житлову зону, дві кухні для виготовлення солі та окреме приміщення для кип'ятіння розсолу.

Процес полягав у фільтруванні води з лагуни через солоні відкладення, після чого її випаровували в глиняному посуді до появи кристалів солі. Ця технологія нагадує сучасні методи виробництва солі в Сакапуласі (Гватемала).

Сіль для мая мала стратегічне значення. Вона використовувалася не лише як засіб зберігання їжі, а й як товар для торгівлі, а іноді - як своєрідна валюта.

"Тут мешканці виробляли соляні брикети для обміну. Ймовірно, вони торгували з громадами у внутрішніх районах, отримуючи натомість кукурудзу, обсидіан або кераміку", - пояснила Маккіллоп.

Знахідки підтвердили участь мешканців Чо-ок Айін у великій торговельній мережі. У шарах ґрунту виявили фрагменти кераміки з долини річки Беліз, обсидіан із гір Гватемали, крем'яні знаряддя з півночі Белізу та уламок нефритової сокири з долини річки Мотагуа.

Окрім виробничих предметів, археологи знайшли окарини, що використовувалися у ритуалах, та весла для каное. Це свідчить, що повсякденне життя поєднувало працю, торгівлю та духовні практики. Радіовуглецеве датування показало, що поселення існувало між 650 і 700 роками н. е., а його мешканцями була невелика сім'я.

Збереження дерев'яних споруд у Чо-ок Айін дало археологам безцінну інформацію про життя на узбережжі Белізу понад тисячу років тому. Без підводного середовища такі поселення залишилися б непоміченими, що спотворювало б уявлення про масштаби цивілізації мая.

"Невидимі пам'ятки, як Чо-ок Айін, нагадують нам, що навіть найскромніші споруди можуть розповісти неймовірні історії про стійкість, інновації та людські зв'язки", - підсумувала докторка Маккіллоп.

×