Шлюби заробітчан розпадаються після двох років розлуки

Віктор і Наталя Руденки з Хмельницького 13 років жили у різних країнах. Зараз обом по 47 років. У 2000 році жінка виїхала на заробітки в Італію. Працювала нянею. З чоловіком спілкувалися по телефону щомісяця. Бачилися востаннє 2006-го, коли Наталя на Великдень приїхала в Україну. Віктор виховував двох синів. На розлучення подала дружина. У травні вона планує вийти заміж за італійця, старшого за неї на 20 років. Віктор живе сам, від коли сини поїхали вчитися до Києва. Каже, за весь цей час жодного разу не зраджував дружину. Просив її повернутися додому. Заради цього влаштувався на дві роботи.

Тому, що подружжя так довго жило у різних країнах, а на розлучення подали лише нині, дивується київський сімейний психолог Катерина Геращенко.

"На початку 2000 років, коли багато наших жінок виїжджало на заробітки в Італію та Польщу, а чоловіки подавалися заробляти гроші до Чехії, Португалії та Іспанії, розпадалися тисячі сімей, - говорить Катерина Назарівна. – Деякі з них досі офіційно не розірвали своїх стосунків в Україні, але у кожного інша сім'я".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За тиждень до пенсії подав на розлучення

За спостереженням психолога, як правило, шлюби заробітчан розпадаються після двох років розлуки.

"Якщо раніше на заробітки частіше подавалися жінки, то зараз кращої долі за кордоном шукають чоловіки. Наші тати і чоловіки виїжджають на роботу у Данію, Канаду, Штати, до Росії. Дуже часто, окрім грошей, вони там знаходять нову дружину, народжують дітей. Про сім'ю в Україні забувають. Коли розлука триває більше двох років, не врятує ні телефон, ні скайп. Це навіть важко назвати гостьовим шлюбом, бо люди не бачать один одного взагалі", - розповідає Геращенко.

Відсутність фізичного контакту, постійні ревнощі та підозри у зраді часто призводять до розлучення подружжя, які прожили у шлюбі понад 20 років і мають уже дорослих дітей, а дехто – й онуків.

"Останні 5-7 років кожен п'ятий шлюб розпадається через матеріальні проблеми. Зарплати у людей настільки низькі, що, навіть працюючи, вони не можуть утримувати свої сім'ї. Людина, яка змушена залишити сім'ю і пожертвувати власним щастям заради добробуту рідних, часто страждає на психологічні розлади. Її не полишає відчуття покинутості, жалю, самотності і приреченості. Таке емоційне відчуження часто штовхає людей до спроби суїциду".

За словами психолога, кризу у стосунках заробітчан часто важко подолати.

"Навіть коли люди з'їжджаються і знову починають жити разом, їм важко повторно звикнути до проживання на спільній території, притертися до характерів один одного", - вважає психолог.

×