—?Оп'ять двадцать п'ять! Ви чули? — запитує зранку стривожена сусідка.
Звісно, що чули. Уночі прокинувся весь будинок. Спочатку тишу пронизало чоловіче "Ах ти ж, стерво!". По тому гучно грюкнули двері — спершу поверхом нижче, потім — у під'їзді.
Крізь сон розумію, що Василь із Наталкою знову зійшлися. Та щастя було нетривким.
Під ранок усі прокинулися вдруге — хтось гамселив ногами у двері. А потім жіночий голос верещав: "Іди, звідки прийшов, скотино!". "Скотина" не слухав — гнув триповерхові й вперто рвався додому. Усе припинилося під ранок, хтось із них здався.
Нащо вона здалася, така дурнувата?
На моїй пам'яті це вчетверте. Вони сваряться, ділять дітей, посуд і меблі, а потім сходяться й зносять майно докупи.
—?Ну всьо, це вже останній раз, — стискає кулаки Василь. Під під'їздом на лаві курить позичену кимось цигарку. Чоловіча частина будинку обступила його, підтримує, киваючи. Погоджуються, що стерва, знають, що невірна. І взагалі, нащо вона здалася, така дурнувата?
Жінки традиційно на боці Наталки. Запрошують до себе на кухню, поять чаєм. Радять нарешті повкручувати йому гайки, телефонують, аби викликати дільничного.
—?Знову нас врекли, — плаче Наталка. Мастить синця під оком позиченим кремом.
За кілька годин молоденький інспектор цідить крізь зуби:
—?Більше не прийду, і не дзвоніть. Ваша солодка парочка знову не відчиняє. У мене дєл хватає і без вас.
На ранок Наталка з Василем виходять із під'їзду під ручку. Обмінюються цьомками. З тими, хто радив їм розлучитися, демонстративно не вітаються. Бояться, щоб не врекли.
2 
1
Коментарі
15'Позичена цигарка', 'позичений крем'...
Олю, вистачить художньо брехати. 90% ваших текстів вигадки, щоб розшевелити і посварити між собою коментаторів. Пора вам у такому віці б уже зайнятися саморозвитком, бо деградація очевидна
П.С. Історії з пологового закінчилися вже?)
Вечно так - понаедет жлобья, и крик стоит с ночи до утра.На 101 киллометр всех рагулей выслать и будет тишь, да гладь....
Согласен с Шовинистом как рагули достали.Превратили киев в сральник.
То й не говорi! Оно понаїхало рiзного бидла то воно, бикота ще вчёра не знало з якой сторонi ото зубощчёткой подмиватса, а сёгодня воно вже тири пири, i "только центр!", i "только Пэчэрск!"...
у тебя в селухе зубной щеткой подмываются? - бедные дикие люди...
.бaть, ты гpaмaтeй!..
Що цікаво? У слабких людей немає слабостей, слабості - риси сильних людей. А ось герої Вашої картинки - люди які? Сильні чи слабкі? Відповіді, думаю, у реакції читачів, особливо тих, хто немає слабостей.
Вони просто люди, яких на цій планеті більш ніж 6 млрд. І більшість цих людей не переймаються, слабкі вони, чи сильні. Чим вони переймаються, так це, кількома П - пожрать, тощо.
Як художньо зобразити цих людей - ось у чому вся штука. В оповіданні Михайла Коцюбинського "Ціпов'яз" тема гідності і сумління, добра проводиться через питання навчання. Роман вчився "науці" на російській мові, бо українська була заборонена і став таким, яким став - підлим. А молодшому сину мати заборонила вчитися по тих чужих книжках, вкинула книгу у піч. Себто, що в основі у цих людей?
таки да, "опять двадцять п"ять". а у злостивців - хороша память
29.11.2011 "Скотина". Не зовсім дослівно, але близько до того
Повторюємся, Олечко.
Утро вечера мудрее.
Солодка парочка.
Ольга, Ви не находiте що некоторiе деталi.... нЭвероятно далeкi от киeвских рЭалiй?... (Это я ще так, по старой дружбе!
)...
Шо це за фигня?
про тяжке життя рогулив у Киеви; вариация "как рогуль с рогулихой зае... целый подъезд жильцов "