Росіяни

— Приезжай в Маху, у нас всегда веселуха! — запрошують Расул і Гаджимурад. Обоє з Дагестану, з Махачкали — студенти.

Расул — чорнявий, погляд із поволокою з-під густих брів. Справжній джигіт. Коли бачить привабливу дівчину, смикається брова. Києвом ходить у темних окулярах. Хоче одружитися з українкою.

— Справжні кавказці — блондини, — любить казати Гаджимурад.

Він справжній. Окрім попелястого волосся, має ще й блакитні очі. Навчається в Москві. Мало хто знає його на ім'я. Для всіх він — Гриша.

— Зовнішність дозволяє. Акцент би ще кудись подіти, — чухає маківку. — З акцентом у Москві небезпечно.

— Я — аварець, Гриша — даргінець. У нас народностей чимало. Я хінкалі люблю, є така дагестанська страва з тіста і м'яса. А Гриша любить арц — гроші, — щебече Расул. Обоє регочуть із незрозумілого кавказького жарту. Наголошує: "Для вас ми — росіяни",

— Як і ми росіяни, — пхикає Гаджимурад-Гриша. — Як наш боксер Хабіб Нурмагомедов виграв технічним нокаутом, написали — "русский победил американца". Якби програв, сказали б "хачик безрукий черножопый". Ех, прибрати б акцент.

×