Посиденьки

Рудокоса панянка монотонно помішує рожевий лід у келиху, намагаючись настромити коктейльною трубочкою вишеньку. Поряд із нею в кафе на м'якому диванчику вовтузиться песик у в'язаній кофтині. Час від часу він пробує вискочити на стіл, але господиня вчасно обсмикує його.

Її співрозмовниця — струнка брюнетка, штрикає паличками у роли, ретельно вмочує їх у соус. Але до рота не доносить — розкидає рис по столі. Руда спостерігає за цим і регоче.

— Я така рада, що у вас з Юрою все добре, — перемикається чорнява.

— Твоїми молитвами, кицюню, — й собі тішиться руда. Песик користується нагодою і вихоплює з її тарілки шматок риби.

— Давай вип'ємо за дружбу, доки немає тієї дури, — підносить келиха брюнетка. Але відпити не встигає. До їхнього столика поспішає миловида блондинка у шубці з блакитним комірцем.

Я така рада, що у вас із Юрою все добре

Дівчата зриваються з місця, верещать, кружляють навколо білявки, обіймають її. Песик заливисто гавкотить. Блондинка сміється, ловить його і цілує в ніс.

Півгодини за шампанським вони бурхливо обговорюють чийогось шефа, секретарку й останній фільм про Бонда. Потому — мова про магазини.

— Я оце плаття виловила на розпродажу, — руда підводиться з-за столу, задоволено крутиться на всі боки.

— Офігенне, — сплескують у долоні дівчата.

— А давайте за наші душевні посиденьки? — зривається з місця блондинка з келихом. Усі охоче цокаються.

Ще за півгодини руда прощається. Одягає пальто, бере на руки песика, з усіма цілується.

— Нарешті ця ідіотка пішла, — видихає блондинка, щойно за подругою зачиняються двері. — Набридла, як гірка редька, зі своїм псом.

— Ну-у-у, собака не винен, що має така дурнувату хазяйку, — резонно зауважує чорнява. — Купила сукню, яка їй не пасує, і тішиться!

Вони регочуть, відкорковуючи другу пляшку шампанського.

×