— Я от знаю, що на Хрещатику хочу жити, а заміж — за банкіра! На менше не згодна, — мріє кирпате дівча з перепаленим чубом. Відсьорбує густу пивну піну, вправно закидає до рота чіпси зі смаком крабів. На вигляд їй років 17.
Її співрозмовниця, брюнетка з лапками-зморшками коло вицвілих очей, лише всміхається. Вони сидять за сусіднім столиком у кафе, тож чутно усю розмову.
Брюнетка кутається в хутряну жилетку, делікатно підносить до губів чашечку з еспресо.
— Лєна-а-а, ну розкажи-и-и, як ти бізнес почала й Київ узяла під ноги-и-и, — клянчить кирпата. Грайливо занурює ніс у хутряне плече співрозмовниці. — Класно пахнеш! Уся Вербка тобі заздрить. Та що там — увесь район!
Це ж Київ, конкуренція
Олена лише відмахується:
— Та не все так легко — оренда, перевіряючі служби. Тому на лапу дай, цьому. Зараз багато клінінгових компаній розвелося, переманюють клієнтів. Коли починала, бліда ходила, як смерть. Досі виразку лікую. Грошей вистачало тільки на мівіну.
— Знаю-знаю, — йорзає на кріслі кирпата. — А потім ти зустріла папіка! Ну, хтось же тобі поміг? Ну скажи-и-и. Кажуть, депутат?
З несподіванки жінка в хутрі впустила під стіл кавову ложку. Хвилину повагавшись, різким рухом зірвала світлі рукавички, оголюючи сліди від давніх опіків на тендітних долонях:
— Ось мій папік. Я два роки мила людям туалети.
Кирпата зойкнула і сплеснула руками:
— Нічого собі, які у тебе рукавички! Не менше тисячі коштують. Це зі шкіри ягняти?
Олена не зізналася. Вона відпила ще ковток, зиркнула на годинник. По тому дістала гаманець. Біля чашки з недопитою кавою залишила кілька купюр, стрімкою ходою вийшла геть.
Дівча з перепаленим чубом ще півгодини сьорбало пиво, складало кораблики із серветок. Комусь телефонувала:
— Та не призналася, коза, звідки бабло. А хто тобі правду скаже? Це ж Київ, конкуренція.
2 
1
Коментарі
29