Недільного вечора сусід із своїм другом зайняли лавку біля гойдалок. У руках — по пиву, пакетик арахісу на двох.
— Хто-хто, а я на Донбас не поїду, — чоловік із другого поверху закидає горіхи до рота. — Я зразу рапорт на стіл: получи-розпишись.
Він — даїшник. Четверо його колег записалися в добровольці, патрулюють на Донбасі. "Хлопці з яйцями", — коментує сусід.
— Вот моя робота, — вмикає відео на мобільному телефоні. Демонструє другові з будинку навпроти. Той розпливається в посмішці. У ролику несамовито волають чоловіки з пейсами. — Це ми хасидів охороняли.
— Та чьо туди їхать? Хто заварив, той хай розхльобує, да? Оліграхи, не олігархи, євреї, не євреї, да? — погоджується друг, за кожним словом шморгає. — А чув, Вітьку загребли?
— Вітьку загребли?! Нашого Вітька? — б'є себе по коліні сусід. — І шо, не відмазали? От мій малий не дурак — три місяці з дому не виходить, телефон поміняв. А вдруг повістка? А ще ж є бабло, якісь связі, пальця відрубати на крайняк? Хе-хе.
— Та він вроді сам хотів, — знизує плечима той, що шморгає.
Сусід вже не сміється. Мружиться, заглядаючи в напівпорожню пляшку.
— От ето да… Вітьку загребли, — чеше лоба.
Посьорбують мовчки. Спостерігають, як із під'їзду виходить юнак у камуфльованому однострої. Над серцем — нашивка із групою крові.
— Ей, танкіст! — підхоплюється сусід. Махає рукою камуфльованому. Той не бачить. — Ну нічого, вернеться, пивка поп'єм. Він же — комп'ютерщик, а я — настоящий танкіст. 1992‑го в "Десні" служив. Пиво з мене, чув, братішка?
Камуфльований не чує. Вкладає об'ємного рюкзака до "пиріжка".
— Ми п'єм за вас, рєбята! — підносить пляшку той, що шморгає.
"Пиріжок" рушає.
На лаві заїдають арахісом тост за танкістів.
2 
1
Коментарі
1