Цю англійську пару зауважили всі гості готелю на Середземному морі. Він — сивий, в інвалідному візку. Витатуювана на плечі сирена, напис LUCKY і якірці указували про те, що Тоні, швидше за все, загартований морський вовк. Погляд розгубленого немовляти з-під кошлатих брів свідчив про немилосердну хворобу, яка назавжди потьмарила його розум.
Супутниця Мері — літня леді у бузковій сукні з ниткою перлів на шиї. Ледь витягнуті мочки вух — отже, масивні сережки з коштовним камінням вона носить усе життя.
Їхній ранок був незмінним, вони завжди снідали на терасі. Мері замовляла салат і тунця для себе, манну кашу та бісквіти — для Тоні.
Той вередував: розкидав горіхи і проливав джем, пускав слину на потертий кітель і загрозливо розгойдувався у візку. Мері тримала напохваті серветки, гладила його сивий чуб і вмовляла з'їсти ще ложечку.
Іноді вона відлучалася по десерт. Клала на тарілку два невеликі тістечка й наче виправдовувалася перед офіціантами:
Зраджував мені з кожною спідницею
— Він у мене такий ласунчик!
Вона наштрикувала тістечко на виделку і робила "літачка", спрямовуючи його до вуст Тоні. Забава тому подобалася, і він охоче відкривав беззубого рота.
Увечері на танцях вона кружляла довкола візка, тримаючи Тоні за руку. А він щосили "танцював" — розгойдував ногами і крутив головою. Усі, як могли, підбадьорювали Тоні, плескали та кричали "браво".
Після танців Тоні рвався до дівчат. Мері з гідністю підвозила його до кожної, він палко цілував ручки й щічки. Козиряв гідно, з молодецькою хвацькістю. З блаженним обличчям вирушав спати.
Мері поверталася. Вона курила тонкі цигарки із позолоченого портсигара і приймала чергову порцію захоплення їхнім коханням. А одного разу була аж надто відверта:
— Ми з Тоні розлучилися 1985-го. Не змогла витримати, що зраджував мені з кожною спідницею. Я влаштовувала йому скандали, п'ять разів лягала у клініку. Коли захворів, усі коханки його зреклися. А я повернулася, і щаслива. Бо вже не ревную.
2 
1
Коментарі
25