У парку розхристані карапузи скачуть на купах листя, пищать несамовито. Влаштовують змагання, борюкаючись під кленами. Мами іноді висмикують найактивніших і ведуть на лаву, перекусити йогуртом.
— Мама, можно? — вказує пальчиком на чергову "купу-малу" дівча в рожевому пальтечку.
— Нет, нельзя! — обриває платинова блондинка з фотоапаратом у руках. Її хутровий жилет виблискує на сонці паєтками. — Ты же не из дурдома? Илоночка, позируй.
Дівча зітхає і стає на підніжку рожевого самоката, береться за кермо, відставляє малі пальчики. Складає губи дудочкою. Зблискує фотоспалах. Клац!
Малеча в листі заходиться сміхом — на алейці з'являється Пірат. Це дворовий пес у дорогому ошийнику. Наступні півгодини господар поблажливо спостерігає, як на його вихованця навішалось із десяток малюків. Найменшого саджає на собаку, щоб покатати.
— Даже не мечтай, — попереджає малу хутровий жилет. — Он грязный, блохастый. У тебя дома попугайчик. Фу-у-у!
— Ф-у-у-у… — повторює дівча, крутить гумову пищавку на самокаті.
За нею спостерігають двоє близнят. Підходять ближче, зачіпають кермо у блискітках.
— Скажи девочкам, пусть играют в свои игрушки, — цідить, не обертаючись, мама. Зблискує фотоспалах. Клац!
Малі ображено задкують. За мить розкладають на піску кольоровий посуд, роблять борщ з опалого листя. Ілона тишком на них поглядає.
— В грязи ковыряться не дам! Илоночка, позируй.
І маля, тяжко зітхнувши, береться в боки, підгинає ліву ніжку, складає губи дудочкою.
2 
1
Коментарі
2