Найчастіше школярі брешуть батькам про оцінки вчителів аби уникнути покарань. Батьки сподіваються, що діти можуть знати більше.
"Кажуть: "ти будеш відмінницею". Насправді дитині дійсно не дано освоїти потік інформації. Батьки вимагають, а дитина втомилася. Знає, що її насварять чи наб'ють, включає захисну реакцію - починає брехати за ті оцінки. Як зловили на брехні - ніколи не треба обзивати та лупцювати дітей" — говорить вінницький дитячий психолог 27-річна Світлана Гончаренко.
Краще спокійно поговорити. Тоді можна зрозуміти, чому дитина збрехала. Для цього треба виключити телевізор і закритися в кімнаті аби ніхто не відволікав. Слід пояснити, що робить їм боляче і доведеться приймати якісь міри.
Психологи радять батькам не обманювати своїх чад. Діти беруть приклад з дорослих. Свідомо починають брехати у 5 років.
"Мама поскаржилася, що 10-річний хлопчик нічого не хоче робити. Каже, що йде на вулицю, а сам втік до друга гратись на комп'ютері. З'ясували, що мама пообіцяла, як настане гарна погода, то піде з ним гуляти. Той день так і не настав. Він сказав мені: "мама теж бреше". Злісні брехуни виростають, де батьки самі ж злісні брехуни" — пояснює Гончаренко.
Підлітки можуть брехати без причини. При цьому використовують міміку, жести і постійно дивляться в очі.
"Два тижні тому хлопчина 14-ти років обдурив, що у нього болить живіт. Видав себе очима. Я йому повірила, бо йому це треба було. Дитина ніколи не обмане свого вчителя, матір, батька чи ровесника, якщо вони є для нього авторитетами. Він не боїться з ними поговорити про будь що" — додає.
Батьки майже завжди захищають своїх дітей. При нагоді виправдовують їх.
"10-річна дівчинка постійно принижувала свою подружку. Все брехала про неї. Та терпіла, бо хотіла з нею дружити. Вона ж зірка, лідер класу. А батьки все спустили їй. Вони спочатку посваряться, а потім розбираються, чия дитина перша обізвала чи штовхнула в класі" - розповідає.
Не варто серйозно сприймати брехню дошкільнят. Тоді вони самі вірять у свою розповідь.
"Діти до трьох років вірять і сприймають брехню, як реальність. Кажуть: "у розетці є бабай". Так ми ж самі цю нісенітницю говоримо їм аби вони боялися лізти туди пальцями. Немає дитини, яка хоч раз в житті не збреше. Цей вік треба пережити" - каже психолог.
3 
1
Коментарі
4Все это чушь и глупость ,дети не врут,а фантазируют ,Вот ложь взрослых, имеет свою цель ,обмани ближнего во благо себя и первые лжецы - весь священный синод ,проще говоря попы и служители церкви ,Христос ,как только сказал правду ,так сразу был казнен
...статист - что маникен, одно и тоже... существо пасивное, молчаливое... что может его тут затронуть..?... Если уже помянули Христа... то должны понимать, что тут идёт речь о борьбе праведных сил (от Бога...) и темных (от дьявола...)... Но что от чего - понять может только адекватномыслящий... но статист - навряд ли... ОК..?...
...Хочу заметить ещё один немаловажный момент... Почему-то забывают о существовании основных трёх этапов человеческого развития, таких как: детство; отрочество; юнность... и считают детством ввесь период, от рождения до совершеннолетия... А тут каждый из этих этапов требует отдельного подхода к сей, поднятой, теме... а не скидывать всё в одну кучу...
...Да, есть такой грешок за взрослыми... врут детям... а потом их-же обвиняют во вранье... А детская натура устроена так, что ДЕТИ НЕ ВРУТ... ДЕТИ ФАНТАЗИРУЮТ... Это связано с недостатком информации на определенном этапе познания ими мира... и они пытаются восполнить этот недостаток своими домыслами... Дети способны воссоздавать в своём воображении целые миры... Взрослые, родители и нередко педагоги,психологи не понимают этого или не желают понимать... считают это аномалией, порой даже болезнью детей, присекают... и напрасно... Вспомните:... даже тот-же "Карлсон что живёт на крыше" ... или "пан Президент"...