Треба вивчити українську

– Матюкати її не буду, але стосункам — кінець. Відріжу зв'язки, як злоякісну пухлину, — говорить Інна.

Хрещена її доньки Віра живе у Коктебелі. Три роки тому підтримала анексію Криму. Казала про "ненависну" Україну, яка скоро розпадеться. Інну називала проклятою фашисткою, бо та говорила з нею по скайпу українською. Від хрещениці відмовилася.

– Посварилися капітально. Хоча тему політики раніше навіть не піднімали. Віра заявила, що без України їм буде краще. Вона має туристичну базу. За сезон заробляють із чоловіком на рік уперед. Кричить, що тепер до них поїдуть заможні росіяни, а не бідняки українці. Заживуть краще, ніж власники дорогих турецьких готелів. Я тільки посміялася. Побажала їй удачі й видалила з контактів.

Тиждень тому зустрічаємося з Інною у Полтаві. Вона щойно отримала біометричний паспорт і збирається відпочити в Італії.

– Як твоя кума, спілкуєтеся? — питаю.

– На початку червня знову полізла у друзі. Плаче, що літо у розпалі, а пляжі третій рік у них пусті. Турбаза збиткова. Просить агітувати всіх знайомих, родичів і колег з роботи, аби їхали до неї відпочивати. За кожного присланого туриста готова платити 400 гривень. Відповіла, що погоджуся, коли вивчить українську. Віра пообіцяла подумати.

×