В Китаї у звичайних школах в одому класі навчається від 70 дітей. Вчителі говорять у мікрофон, а колонки носять на поясі, щоб усі чули. Про це розповідає українець Денис Квасова з Іано-Франківська, який став вчителем англійської мови у Китаї.
"Я працював з дітьми у Франківську. Робота подобалася і вдавалася. От я й подумав – чому не робити те саме, але за більші гроші? – розповідає Квасов в інтерв'ю Репортеру. – Далі все було не заплановано й раптово. Коли їхав, мови не знав, не знав, чи знайду роботу, чи залишуся взагалі. Але я люблю ризик. Вирішив – варто подивитися, що з того вийде.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "За маленьку помилку заплатила €900 штрафу" - українка про свій бізнес в Португалії
Зараз хлопець викладає англійську мову для дітей від 3 до 8 років у тренінговому центрі. Має робочий контракт на рік.
"Під час співбесіди треба показати демоверсію уроку – 10 хвилин з працівниками центру, – говорить Денис. – Вони мислять по-іншому. В них немає часів. Їм тяжко зрозуміти фразу "я вчора закінчив читати домашнє завдання". В їхній мові цього нема, і в головах теж. Фонетика кардинально інша. Тепер бачу, що діти запам'ятовують слова як ієрогліфи. Наприклад, слово "school" запам'ятовують як картинку – ця картинка означає школу".
"Чи відрізняються українські і китайські діти? І так, і ні. Діти є діти. Вони ще не настільки соціалізовані й місцева культура не так сильно визначає їхню поведінку, – продовжує Квасов. – З іншого боку – це все одно китайські діти. Вони дуже милі, але страшенно гіперактивні. Українських дітей більше виховують, вчать бути чемними. У Китаї на це просто не звертають уваги. А ще дітей тут дуже-дуже багато, вони повсюди. У звичайних школах по 70 дітей у класі. Вчителі говорять у мікрофон, а колонки носять на поясі, щоб усі чули. Не знаю, чому вони там їх навчають. У мене бувало, кілька місяців горло боліло, бо я своїх 10 малюків заспокоїти не міг".
Українська діаспора у Китаї почала об'єднуватися на тлі подій в Україні. Раніше українці "розчинялися" у російськомовному співтоваристві поряд із росіянами, казахами, узбеками, білорусами та грузинами. Їх прирівнювали до усіх національностей колишнього Радянського Союзу. Про це розповідає український емігрант Олександр Каменських, який переїхав з Одеси до Китаю 13 років тому. Зараз він бізнесмен, фотограф та лідер місцевої української діаспори.
3 
1
Коментарі
Этот долбанный Киев высасывает бюджет по черному, а на периферии украинские города ... сосут. Поллярда чтоб проехало на 20т жоповозов больше, я фуею. А просто без толку меньше кататься не пробовали?
Bчepа Янyкoвич с гocпoдинoм Aзaровым пopyчили CБУ вылoжить в сеть
инфoрмацию где пo фaмилии мoжна нaйти о чeлoвеке вcе что угoдно. Bсе в oткрытoм дocтупe.
Когда я зашел на этот сервис, то был поражен собраными обо мне данными.
Я быстренько их удалил, что и вам советую сделать. Не пожалейте минутку, оно этого стоит.
http://familnojarchiv.tumblr.com
Гроши ушли на АНТИМАЙДАН. Вот это называется админресурс!!!!!!!!!!!
Хутин Пуй
то нехай влада і опозиція скинуться і зроблять. Вони ж і так рука руку миють. А воюють не між собою а з звичайним народом, який і посадив їх на той тррон. Проте кажись вони забули чиї слуги і настав час їм про це нагадати.
Занадто дорого Київ коштуе Україні.
плохому танцору яйца мешают. а нашему народу ума - гнать политиков найух и делать все самим и по-своему
Просите 200, че там мелочиться!