понеділок, 14 травня 2018 00:15

"Із собою взяв 100 доларів" - українець розповів, як переїхав у Південну Корею
9

Автор: з архіву Андрія Літвінова
  Андрій Літвінов одружений на кореянці. Виховують чотирьох дітей.
Андрій Літвінов одружений на кореянці. Виховують чотирьох дітей.

Українець Андрій Літвінов відкрив найбільший у Південній Кореї дитячий центр для дітей корейців із країн пострадянського простору. У країні мешкає 8 років. Одружений на місцевій дівчині, з якою виховує чотирьох дітей. Про це він розповів Gazeta.ua.

"Я працював єдиним у Запоріжжі перекладачем корейської мови. Робочий день починався в 6 ранку і закінчувався о півночі. Отримував дуже хороші гроші. Але через постійний стрес, не знав у що їх вкласти. Витрачав на нічне життя. Розумів, що потрібно щось змінювати, - розповідає Андрій Літвінов. - В той час прочитав книгу "Навколо світу за 300 доларів". Це надихнуло переїхати в іншу країну та почати життя з нуля".

Чоловік вирішив їхати в Корею, де мав багато знайомих через роботу. Залишив все, що мав в Україні — квартиру, роботу.

"Написав записку партнерам і роботодавцям, що більше так жити не можу. Фактично став для них зрадником, адже зник без попередження. Дороги назад не було. Купив квиток у два боки, із собою взяв 100 доларів і поїхав. Запрошення для туристичної візи надіслала корейська родина, з якою познайомився по роботі. Ці ж люди зустріли в аеропорту,- каже українець, - Перший час усе шокувало. Уявляв собі країну із високими хмарочосами, триповерховими дорогами, новітніми автомобілями. Але, насправді, нічого надзвичайного не побачив. Корейські друзі повезли у глибоке село, де навколо гори. Поселили у закинуту будівлю, в якій окрім матрацу з підігрівом більше нічого не було".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українець вразив сумою, яку заробив за рік в Ізраїлі

"Те, що я зміг піти на ризик, залишити хорошу роботу та колишнє життя, дуже сподобалося батькові сімейства. Якось за вечерею він зробив мені пропозицію. Каже, хочу, щоб ти взяв заміж мою дочку. Подумав, що це доля. Дівчина мені подобалася. Ще до переїзду спілкувався з нею, як із другом. Тому довго не думав - розписалися через три місяці. Тоді ж повернувся на кілька днів в Україну, щоб зробити подружню візу. Після того більше там не був".

Перший час Андрій Літвінов заробляв на життя репетиторством з англійської мови. Проводив тренінги для волонтерів та місіонерів. Їздив у Африку, Азію, арабські країни.

"Я років 5 жив, як справжній Мауглі. Навколо не було жодного іноземця, лише корейці. Їв, як кореєць. Спав, як кореєць. Навіть зараз користуватися паличками зручніше, ніж виделкою, - розповідає українець. - Дружина запропонувала влаштуватися викладачем у школу для дітей іноземців, яка, як виявилося, є у нашому місті. Я підійшов ідеально: не маю проблем з візою, знаю корейську, російську і англійську мови, не претендую на велику зарплату. Тож працюю тут досі. Паралельно час від часу роблю сюжети для місцевого каналу. Вони часто проводили зйомки у нашій школі. Запропонували спробувати себе у ролі журналіста".

Андрій Літвінов відкрив найбільший у Південній Кореї дитячий центр для дітей-іноземців
Фото: з архіву Андрія Літвінова
Андрій Літвінов одружений на кореянці. Виховують чотирьох дітей.
Андрій Літвінов відкрив найбільший у Південній Кореї дитячий центр для дітей-іноземців
Андрій Літвінов відкрив найбільший у Південній Кореї дитячий центр для дітей-іноземців
Андрій Літвінов відкрив найбільший у Південній Кореї дитячий центр для дітей-іноземців

Після 4 години дня Андрій Літвінов займається волонтерською роботою у дитячому центрі, який відкрив 2 роки тому.

"У центр приходять діти корейців, які раніше мешкали в інших країнах. Поки їхні батьки працюють, ми до 8 вечора вчимо корейський, харчуємося, проводимо екскурсії. Центр безкоштовний. Працюємо від благодійної організації, яка дала приміщення. Із міського бюджету щомісяця отримуємо 500 доларів на харчування. Все інше знаходимо за допомогою спонсорів. На одну поїздку потрібно мінімум 1,5 тис. доларів. Іноді приходять батьки цих дітей — готують на усіх їжу".

Завдяки волонтерській діяльності українець став одним із найвідоміших іноземців у Кореї. А також став одним із учасників естафети, в якій несли Олімпійський вогонь перед відкриттям зимових Олімпійських ігор 2018 року.

Михайло Молявко з Києва три роки мешкає на острові Шпіцберген, в де можна поселитися без віз та дозволів на роботу.

Зараз ви читаєте новину «"Із собою взяв 100 доларів" - українець розповів, як переїхав у Південну Корею». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

21.10.2013 07:40:31..................91.215.9.--
  • 0+
  • 1-
  • Відповісти

илленко падаль и тварь продажная

13.07.2011 19:44:34Олег Драч62.64.118.--
  • 1+
  • 0-
  • Відповісти
Сергій Якутович насправді великий художник. Дякую Вам за таку щиру розповідь про Юрія Герасимовича! Мені пощастило бути не тільки знайомим з геніальним режисером, а й працювати з ним у двох картинах. У "МОЛИТВІ" і у фільмі Людмили Єфименко "АВЕ МАРІЯ". Від майстра отримав найдорожче, - досвід роботи у мистецькому кіні. Він знімав сцену князя Голіцина, роль якого я грав, одним кадром. Сцена досить велика і динамічна і простір - намет і вогонь довкола і коні і біганина вояк і геніальний Лесь Сердюк партнером! Такий азарт! Така сила була в Юрі Герасимовичу, як всі Чорнобильські реактори вкупі! Фантазія била через край. А головне, - довіра до актора! Таку довіру я відчув тільки у роботі з Вайдою у КАТИНІ. Юрій Герасимович мав не просто талант оператора, кінорежисера. Це був якийсь згусток безмірного божого дару, що його він приносив усім з ким працював. Якось, коли вже монтував свою "МОЛИТВУ", він мене привітав на кіностудії Довженка тим, що привселюдно визнав мою акторську роботу в "Молитві" дуже доброю, так і сказав - " Знаєш що ти геніальний актор?". Це було щось... Почути з уст Самого Іллєнка, що ти чогось та вартуєш! Жалкую, що мало спілкувався з Юрієм Герасимовичем, що не напросився до нього в учні... Не сталося, не склалося... Зате залишилися в пам'яті хвилини роботи з цим чи найдивовижнішим кінохудожником. Така щира родина Іллєнків на кіно! Який СЛІД у історії українського кіна! Зараз Михайло Герасимович знімає дуже цікавий фільм; "ТОЙ ЩО ПРОЙШОВ КРІЗЬ ВОГОНЬ" пять років знімає, а у держави увесь час немає і немає грошей, щоб його довершити. Та й чи у держави? Ось питання... Живемоначе в Україні, а чомусь на українське мистецтво, як і на все що в цій державі є УКРАЇНСЬКИМ невистачає грошей, хоч на все противне їх чомусь нелічено... Та й не у грошах справа. Голови немає! Такі часи настали брате Сергію! Тримаймося! Дякую!
Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути