
Українські кінокритики відзначили хорошу гру акторів у стрічці Михайла Іллєнка "Той, хто пройшов крізь вогонь".
"Іллєнко відкрив нове обличчя — Дмитра Лінартовича. Має великий потенціал, дуже харизматичний", - сказав кінокритик Володимир Войтенко про виконавця головної ролі. Він зіграв радянського льотчика з Полтавщини, який став вождем індіанського племені у Канаді.
Дмитру Лінартовичу 33 роки, він є актором київського муніципального театру "Київ". Його батько — Кость Лінартович є режисером дубляжу багатьох українських перекладів іноземних фільмів. Дмитро займається дубляжем у якості актора.
"Озвучував "Я-легенда" Вілла Сміта, Джастіна Тімберлейка у "Часі", Ештона Кетчера у "Одного разу в Лас-Вегасі", - зазначив Лінартович.
Глядачі називають його українським Джонні Деппом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Той, хто пройшов крізь вогонь" номінуватимуть на "Оскар"
"Після прем'єри підбіг класний такий малий років десяти, каже: "Ти так на Джонні Деппа схожий". Більше відгуків про свою роль ще не чув. Дуже важлива думка батька. У дитинстві багато ким хотів стати, і льотчиком також. Під час зйомок одного з батькових фільмів, часто їздили на аеродром. Дивився на літаки й думав, як би круто було би стати льотчиком. Робота актора якраз дозволяє спробувати себе у різних професіях. Керувати літаком не навчився, сам підняти літак не ризикну. На знімальному майданчику працював консультант, який пояснював потрібні для кадру деталі. Коли керуєш літаком-винищувачем, тулуб має бути прикутим до крісла. Якщо нахилишся вліво, літак рухатиметься за тобою. Рухається тільки голова і права рука на штурвалі", - зазначив Лінартович і додав, що у майбутньому хотів би зіграти Володимира Великого.
Коментарі
13"Той, хто пройшов крізь вогонь"
Дуже прикро, що стільки часу і уваги приділяють засоби масової інформації, зокрема національне радіомовлення, відверто слабкій та невдалій роботі режисера Михайла Іллєнка – фільму "Той, хто пройшов крізь вогонь".
Таке враження, що захват від того, що в Україні взагалі знято якесь кіно, абсолютно потьмарив розум і критикам, і глядачам, і продюсерам.
Тепер вже цей фільм висунуто в номінанти на премію "Оскар".
Зрозуміло, що нашій країні туди більше нічого представити, але сама наявність цієї роботи зовсім не є приводом до такого кроку.
Наскільки історія про льотчика Івана Даценка сама по собі є незвичайною та цікавою, настільки фільм відомого режисера є затягнутим, "розжованим" та, відверто, не цікавим.
Він (фільм) більше схожий на "тяп – ляп", похапцем зліплений серіал, з погано продуманими екранними сюжетами та інтригою.
Дуже сумнівним видався підбір акторів: Дмитрові Лінартовичу, з його неслов'янською зовнішністю та відносним талантом просто не віриться – ні зовнішність, ні внутрішнє наповнення (Дух) не
відповідають задуму показати українського героя (як це афішується та мусується повсюдно); Віталій Лінецький грає типового ганебного зрадника – українця, якими так нахабно і відверто пістрявіють не один і не два фільми радянських і пострадянських часів; Іванна Іллєнко – мало подібна до індіанки, але зрозуміла її участь у фільмі, як дочки режисера. Доречі, Дмитро Лінартович зовнішньо міг би бути сином Іллєнка, а добре відомо, як людина любить саме своє зображення і шукає своє лице на групових фотографіях (звісно, це лише спостереження та припущення).
Не дуже викликає співчуття та співпереживання кохання головних героїв (якось блідо воно виглядає та натягнуто), проте проймаєшся гордістю за татарський народ (не лишається сумнівів щодо його чеснот, вірності зокрема).
Очевидно одне, що "той, хто пройшов крізь вогонь", це сам режисер, який п'ять років поспіль знімав цей нудний фільм, мабуть настраждався й геть заплутався. А тепер його творіння піднято як прапор на щоглу над головами пересічних українців, і з усіх сторін режисера вихваляють та співають йому та його роботі оди та дифірамби.
І цей екстаз вже нав'яз у вухах.
Як каже М. Іллєнко, оплески ( в тому числі, на презентації у Червоній залі Будинку кіно) говорять самі за себе.
Але Михайло Герасимович, Ви певне не помітили, що аплодували далеко не всі, і що значна частина глядачів була знічена та розчарована Вашою роботою, але, мабуть, зважаючи на Ваш авторитет, і почуваючись незручно, Вам нічого не сказали.
На жаль, фільм "Той, хто пройшов крізь вогонь" видався невдалим, то ж досить самозахоплюватись, не краще було б працювати далі, та знімати щось більш достойне та художньо і естетично цінне. Сюжетів – повно (не будемо про гроші, ясно, що з ними проблеми). Щиро бажаємо творчих успіхів!
Дмитро Лінартович - дуже НЕ відомий актор. Одна роль у кіно, яку він загубив. Ані він, ані його батько Кость Лінартович, не є елітою українського містецтва. Нікому невідомі дрібні актори. У повсякденному житті - це дуже хамовиті люди. Я б радив їм обом спочатку підтянути свою власну культуру
Фільм дивовижний !!!!!!! Як талановито втиснута така трагічна історія української нації в півтора години часу !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Весь перегляд плакали мої очі, ще з місяць ридала моя душа і серце...Дажбоже наш, як же боляче....Як би ще екранізували "ХОЛОДНИЙ ЯР" Ю. Горліса-Горського !!!
А що тролі українське кіно дивляться. Це вам така премія від господарів. Браво!
Мне еще понравилось слово "зирка"...



Сыграл в ЕДИНСТВЕННОМ фильме, причем обпарафиненом всеми вменяемыми критиками (галицайские "свыдоми мытци" - не в счет)- и уже - ЗИРКА...
Ти що фільм бачив? Звідки в таких як ти гроші на квиток? "Рогань" і сємки-це твоє, про це і спілкуйся зі знанням справи
Джонни Депп галицайский...
Я плакалъ. 


"В мире две вещи бесконечны: Вселенная и тупость галицаев..." А.Эйнштейн