"Тілесні вправи роблять усі в театрі - актори, режисери, адміністратори, гардеробники" - голландський мім

 

Останній тиждень жовтня у Центрі ім. Леся Курбаса ранкові майстер-класи проводив голландський викладач-мім Іде ван Хайнінген.

Кожен ранок на півторагодинний тренінг збиралося близько двадцяти людей - студенти, актори, танцюристи, художники. Вони роблять вправи на координацію рухів, дихання, взаємодію з партнером. Мім-актор пояснює кожну вправу образно: стати у позу пінгвіна, ракети, руки зробити квіткою, або спльовувати як жаба.

Іде ван Хайнінгену 66 років. На тілесні вправи для себе витрачає 20 хвилин. Потім йде на тренінг до студентів. Працює з оперними співаками, музикантами, акторами. Має кілька професій: мім, мім-викладач, світловий дизайнер, педагог-менеджер по бізнес плануванню, водій.

- Які інструменти пропонує голландська школа у навчанні мімів?

- Я закінчив Амстердамську мім-школу. Вона поєднує в собі 5 різних курсів. Це тілесні вправи Етьєна Декру. Це традиційна пантоміма, яку розвинув Марсель Марсо з оригінальної техніки свого вчителя Декру. Він трансформував фізичну техніку мімів в історію, яку можна розповідати тілом. Це також і тренування, що розробив Жак Лекок. Він прийшов зі спорту і застосовува дуже хорошу техніку гри для комедійного актора. До цих "шкіл" ми додали модерні танці, дещо з йоги, вивчення архітектури простору, голосові вправи, різноманітні акробатичні техніки.

- Що ці тренування означають для актора?

- Це дуже практично. Якщо ти не починаєш з тіла, то психологічне мислення також потрапляє в своєрідний "колапс". Все починається з пробудження тіла. Я починаю з живота. Далі йде хребет, спина, серце та легені. Вправи звертають увагу на правильне положення грудей, тазу. Ти працюєш зі своїми сенсорами та мобілізуєш усі клітинки тіла.

- На що в першу чергу звертаєте увагу своїх студентів на тренінгах?

- В першу чергу дивлюся чи готові вони працювати фізично. Чи мають вони якісь приховані таланти. Можливо вони співаки, чи художники, чи оператори. Дивлюся як вони працюють в команді. Я не можу працювати з нарцисичними людьми. Тримаю їх подалі від себе. Правда, я працюю з оперними співаками. Я допомагаю їм стати кращими співаками, але вони ніколи не бувають вдячними. Я намагаюся їх заземлити. Вчу відчувати стан нейтральності. Вони називають це – "робити нічого", але це "нічого" потребує дуже багато роботи.

- Які три ключові правила маєте для себе і свого тіла?

- Вони виглядають абстрактно, але це "спина", "мускули", "суглоби". Спина та хребет підтримують увесь наш організм. Тому своїм студентам-музикантам, які носять сумку з 20 кг нот, в першу чергу кажу купити хороший рюкзак і одягати його на двоє плечей. Я вчу їх турбуватися про якість їхнього тіла і захищати його.

- Якби ви прийшли в український театр, щоб змінили?

- Я б нічого не міняв. Я б допоміг турбуватися про себе, щоб вони отримували задоволення від тренування і турбувалися про своє тіло. Усвідомили якість та економію фізичного руху. Тому що зі здоровим тілом, ти можеш працювати інтенсивніше. І тоді глядач бачить актора, який не вдає. По лабораторному типу мислення тілесні вправи необхідні усім, тому на тренінги ходять і адміністратора театру, і музиканти, і працівники сцени, актори, режисери. Це постійний обмін досвідом.

- Остання "вистава", в якій ви приймали участь як актор-мім?

- Це було шість років тому. Ідея перформенсу належала моїй колезі з мім-школи Каріні Хола. Їй було цікаво попрацювати зі старшими мімами. Тож вона відібрала мене (мені 60 років тоді було), а також ще двох акторів-мімів – 70-ти та 65 років. Каріні тоді було 32 роки. Це був перформенс про життя Ханса Беллмера. Він малював дуже сюрреалістичні еротичні картини. По суті наша "вистава" - це імітація його життя. Розказували про період, коли він познайомився зі своєю коханою письменницею Уніка Цурн. Три актори-чоловіка уособлювали три різні вікові іпостасі художника – молодий, середній, старший. Потім з'являлася жінка, яка виконувала дуже абстрактний танець. Також ми читали абстрактну інтенсивну поезію. Між цим художником та письменницею був дуже сильний зв'язок, тому коли вона викинулася з вікна він так ніколи і не зміг нічого намалювати. Але ми не показували самогубство. Використовували світлову техніку і часом на наші тіла проектувалися чорно-білі фотографії. Два тижні по 5-6 годин щодня ми працювали в студії, щоб перенести характер героїв у тілесну площину. Ми створювали ситуацію.

- Актор фізичного театру – який він?

- Нормальна людина. Ти не бачиш ніякої різниці. Тільки їхні перформенси набагато зрозуміліші. Усе їхнє тіло задіяне в процесі. Ти можеш подивитися на актора фізичного театру, який стоїть без емоції на сцені і потім відбувається ніби "вибух". Тому в Голландії кінорежисери так люблять працювати з мімами. Вони знають як правильно вправлятися з текстом та тілесним рухом.

×