"Приїжджаєш додому як у чужу сім'ю" - відверті зізнання заробітчанок у документальному фільмі

Вчора, 26-го серпня, на каналі 1+1 відбулася прем'єра фільму "Жінка-банкомат", який розповідає про долю українських заробітчанок в Італії. Мама продюсерки фільму Наталі Якимович Олександра в 90-х роках сама працювала в Італії і розповіла про свій досвід.

"Ми в 90-х роках працювали з чоловіком в одній газеті. Коли там перестали платити, ми моментально опинилися в стадії банкрутів, не могли навіть комунальні послуги платити, - розповідає пані Якимович. - Діти були студентами. Мені було тоді 50 років, дітям - 20 і 22. Я вирішила поїхати на заробітки в Італію. Спочатку доглядала за старшою жінкою, якій після онкологічної операції відняло ноги. Потім перейшла в сім'ю - прибирала, варила їсти. Гарна, культурна, вихована родина - він - архітектор, вона - психолог, і дитина 12 років. Дівчинка, як і всі діти 12-річні, могли прийти зі школи, і я їй щось говорю - вона каже: я тебе не розумію. Ще раз повторюю, а вона може сказати: італійці так не розмовляють, а на другий день ці самі питання - все відповідалося нормально. Ясно, що скільки я мову не вивчала, розмовляла, але не літературно. Але порозумітися можна було. Коли ми розмовляли з синьйорою, вона щось мені розповідала і бачила по моєму виразу обличчя, що я щось не зрозуміла, вона тут же знаходила якісь синоніми", - згадує Олександра Якимович.

За місяць жінка заробляла 700 доларів.

"Тоді в них ще не євро, а міляки були. Три міляки - це два долари. Коли приїхала додому, то прикинула, що за 1,5 роки заробила таку суму, яку б тут за 9 років. Казала чоловікові: "Я можу лягти і 9 років лежати", - посміхається пані Якимович.

"Робота в Італії засмоктує. "Кажуть так: через півроку вертатися не можна, бо ти ще не віддав борги. Через рік віддав борги й думаєш: а чого я сюди їхав, мені ж треба щось заробити. Через два роки ти розумієш: треба трохи щось додати, а через три роки людина швидше за все, вже не повертається. Бо ти приїжджаєш додому, як в чужу сім'ю. З чоловіком ви вже абсолютно чужі люди. Зустрілися і навіть не маєте про що розмовляти", - розповідає жінка.

"Італійці питали мене: "А що ж ваші чоловіки?" Пояснювала їм, що я жінка, прийшла до вас у сім'ю. А чоловік що б тут робив? Він же не буде вам підмивати бабку чи прибирати в хаті. Хоча я бачила філіппінця, який возив старенького сеньйора. Були такі літні італійці, які не хотіли, щоб їх жінка доглядала. Тоді їм шукали чоловіків. Але це були філіппінці або негри. Наші чоловіки на таке не здатні", - каже Олександра Якимович.

×