На Різдво покажуть українське кіно про лікаря, який мріяв стати поетом

 

- Узгоджували юридичні моменти, - каже режисер картини Валентин Васянович. - Попередньо запланували вийти в широкий прокат після різдвяних свят. Цим займається Володя Філіпов. Він був продюсером стрічки "ТойЩоПройшовКрізьВогонь". Мені сподобалося як він "прокатав" цей фільм, тому довірив йому займатися своїм фільмом.

Картина "Звичайна справа" - дебют Валентина Васяновича в ігровому кіно. До цього автор знімав лише документальні фільми. Його короткометражні роботи "На згадку", "Старі люди", "Лінія", "Проти сонця" мали високу оцінку на міжнародних кінофестивалях. Фільм "Звичайна справа" відзначили нагородою "Дон Кіхот" на цьогорічному Одеському кінофестивалі. Бюджет картини - 6 мільйонів гривень - на 90 відсотків це державні кошти.

Режисер розказав Gazeta.ua як знімалася українська історія про людину, яка тікає з реальності, обираючи шлях поета замість кар'єри успішного лікаря в Києві.

- Як охарактеризуєте жанр, ідею фільму?

- Це безперечно трагікомедія. Фільм про кризу середнього віку. У 40 років головний герой вирішує почати життя заново і протягом фільму бачимо, що з цього вийшло. Загалом ідея картини належить мені. Спершу я написав сценарій для 30-хвилинного фільму. Потім розширив.

- Якому глядачеві буде найближча ця стрічка?

- Важко сказати. Приміром на Одеському фестивалі публіка була різна. Але всі сміялися де потрібно і добре сприйняли фільм. Ще показували стрічку на кінофестивалі в Тернополі. Глядачі казали, що вийшло європейське кіно, але про Україну.

- З якими думками глядач вийде після перегляду?

- У кожного будуть різні. Хоча настрій у кінці досить песимістичний. І одна з головних ідей - місць нема в цьому світі людям, які мріють бути поетами. Це світ людей компромісних, які на все згодні заради грошей. У фільмі пропоную на цю тему подумати. Можливо, люди після перегляду будуть незгодні або роздратовані цим, а інші зрозуміють, що все таки не потрібно відступатися від своїх бажань та цілей.

 

- Чому все таки взялися за ігрове кіно?

- Це нормальне бажання вчитися чомусь новому. Для мене тут усе було нове. Я жодного разу не працював з акторами та ігровим сценарієм. Але все було організовано, жодної істерики на знімальному майданчику. Головну роль виконує Тарас Денисенко. До нього було кілька претендентів. Але він вирізнявся саме кіношною манерою подачі героя. Бо коли приходили театральні актори - вся енергія йшла на те, щоб вимкнути у них цю функцію.

- Продовжите знімати документальні фільми?

- Після "Звичайної справи" уже відзняв повнометражну документальну стрічку. Це фільм з двох героїв. Жінці 82 роки, її синові — 62. Він хворий на діабет і повністю втратив зір. Живуть у селі і тримаються один одного в цьому житті. Вони йдуть по життю з усвідомленням того, що ніхто крім них самих не допомагатиме один одному. Навіть якщо на словах це виглядає драматично, кіно вийшло світлим. Знімав його рік. Зараз розсилаю по фестивалям. Можливо, покажу в Україні за пів року. Картина вийшла по-своєму добра. Показує, що треба жити, як би погано тобі не було.

×