Прем'єр Большого театру Росії Микола Цискарідзе розповів про п'ятьох найголовніших людей у його житті.
"Няня. Киянка з Подолу Фаїна Антонівна Чередниченко. У війну її сім'ю закинуло в Грузію. Няня прийшла в наш дім, коли мені було 13 днів, а їй 70 років – і стала головною людиною в моєму житті. Якщо хочу швидко заснути, уявляю, що обіймаю її руку. У моїх жилах тече грузинська кров, трішки російської й трохи французької, але я досі "шокаю". Няня наодинці говорила зі мною українською, а в присутності мами – російською. Дуже колоритна, красива. Коли мені були 4 роки, до неї засватався сусідський дідусь. Вона сказала: "Ну, і нашо ти мені потрібний?" Мама вдень у школі, ввечері давала уроки, я її майже не бачив. Із нянею все літо проводили на дачі, їздили до моря, в Москву. Я потім тільки зрозумів, яким безбідним було моє дитинство. Борщ із пампушками й сало – була моя їжа завдяки няні. Вона плела різні накидочки, покривала. Серветки накрохмалені були в неї під вазами. Усе, що я носив до 13 років, сплетене її руками. Вечорами ми з нею вишивали разом і співали "Дивлюсь я на небо". Досі люблю співати, хоча голос у мене жахливий", - розказав танцівник.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Микола Цискарідзе передбачив скандал у Большому театрі
Серед найголовніший людей Цискарідзе є і педагог-репетитор Большого театру Марина Семенова.
"Народилася за Миколи II, а померла за Медведєва. Коли мами не стало, мені було 20 років і Марина Тимофіївна стала моєю другою мамою. На гастролях водила в найкращі ресторани, щоб я, артист кордебалету з крихітною зарплатою, не голодував. Пояснювала, що всі, хто паскудять мені, перетворяться на прах. Я був її любимчиком, тому вона багато мене сварила. Завдяки їй я став педагогом, бо хотів кинути інститут. Із 22 років почав репетирувати з дітьми, а в 25 вона змусила вести клас. Якось чекаємо Марину Тимофіївну в класі, а її немає й немає. Дзвонимо: "Чи приїхала службова машина?". Відповідають: "Давно". А ми займалися в залі аж нагорі в театрі", - сказав артист.
"Четвертий ярус, як у нас говорили – "під Аполлоном", на рівні 10-го поверху. Нарешті чуємо цокіт її каблучків. Зламався ліфт, і вона на таку висоту піднялася сходами у свої 95 років. Захекалася, але усміхається: "Что-то я уставать стала", - зауважив Цискарідзе.
"9 червня Марина Тимофіївна померла на 103-му році життя. Дев'ять днів московська мерія не давала дозволу поховати її на Новодівичому кладовищі", -зазначив Цискарідзе.
Прочитати про найважливіших людей у житті танцівника детальніше можна у журналі "Країна" № 50 (103) за 30 грудня 2011 року.
Журнал можна купити у точках продажу преси за ціною 9 гривень.
Передплату на журнал "Країна" можна оформити у будь-якому поштовому відділенні України. Передплатний індекс - 37278. Вартість передплати на місяць — 28 грн.
3 
4880
Коментарі
1Что-то не слова об одной специфике украинского бизнеса - "крыша". Ну грубо говоря - это люди, которые ничего не делают, но могут сделать в случае НЕ передачи части дохода. Сейчас, как по мне, "крыша" отличается от 90-ых тем, что она тупая, или, отпуленная. в 90-ых общество решало любые проблемы, если они у тебя возникали, сейчас же - они решают только проблемы будущего, все остальное ложится на твои плечи... Что значит будущего? Да это просто, как парковщики. Ведь за что мы платим деньги на парковке? - За то, что парковщики что-то не сделают с твоей машиной, то есть за будущее твоей машины. Вот так, в Украине, все происходит, начиная с маленьких предпринимателей,и , заканчивая государством. Проще закрыть, чем контролировать.
поки що і 5 нема)
Що за "поставники"? Є слово "постачальники". Нарід, давайте вже або "общєдоступною", або мовою. Досить гвалтувати мізки один одному.