Британський політолог українського походження Тарас Кузьо, 54 роки, написав англійською мовою "Новітню історію України", яка охоплює період від смерті Сталіна до наших днів. Вона вийде друком 2013 року. Під час минулої президентської кампанії Кузьо у своїх статтях підтримував Юлію Тимошенко.
Вам закидають, що ви — людина Юлії Тимошенко. Ви й справді дуже наполегливо її захищали. Чи не позначилися ваші політичні симпатії на об'єктивності історичного дослідження? Чи не вийшло так, що Тимошенко — свята?
— Оскільки це академічна книга, у ній я критикую Тимошенко, як і решту українських політиків.
Що вона робила не так?
— Більша частина провини за провал президентства Ющенка лягає на нього самого, але Тимошенко повинна також узяти на себе відповідальність. Її три найбільші помилки такі. Перша: підписання 2009 року газового контракту з Росією, хоча Ющенко також розділяє провину. Таким чином вона перейшла від "стримування Москви" 2007 року до "обіймів" із нею 2009-го.
Друга: ведення секретних переговорів щодо коаліції з Януковичем восени 2008-го — навесні 2009 року.
Третя: відсутність чіткої, проєвропейської передвиборної програми на президентських виборах.
За підсумками зібраних і описаних матеріалів ви даєте прогноз для України. В чому він полягає?
— Академічні книги не дають прогнозів. Вони аналізують події та особистості. Але все ж я роблю висновок, що радянська спадщина набагато глибша в Україні, ніж ми думали 1991-го і 2004 року. Що центризм Леоніда Кучми був найкращий спосіб управління різноманітною Україною, ніж галичанський націоналізм Ющенка та донецький неорадянський націоналізм Януковича.
Яких помилок припустився політичний клас, що ми досі перебуваємо в кризі? Вони були закономірними чи їх можна було уникнути?
— Серед українського політикуму за останнє десятиліття дуже зросла корупція і з нею — політична проституція. Радянська спадщина залишила Україну та інші країни колишнього СРСР в ідеологічній аморфності. Її коріння сягає епохи "застою", коли комуністична ідеологія почала повільно вмирати. Це сталося і у Східній Європі, але там вона була замінена після 1989 року, і разом із реформами комуністи перетворилися на соціал-демократів.
Епоха, що передувала комуністичній, була занадто далеко в часі для пострадянських країн. Тому після розвалу СРСР нічим було замінити ідеологічний вакуум. Це означає, що більшість українських політичних партій є націоналістичного або популістського спрямування чи ідеологічно аморфні. А комуністи залишаються комуністами на папері. Але вони також є політичними повіями, що підтверджує їхній альянс із Партією регіонів.
До цього слід додати відсутність моральних орієнтирів, інтелектуального контакту із зовнішнім світом, безвідповідальність еліт і політичну корупцію.
Якими шляхами може розвиватись Україна?
— Є чотири сценарії.
Перший: чума на всі ваші хати. Українці продовжуватимуть розчаровуватися у всіх політиках, залишатимуться апатичними і масово не протестуватимуть на вулицях. Україна поступово перетворюється на авторитарну державу після того, як Віктор Янукович отримає другий президентський термін.
Другий сценарій: помаранчева революція-2. Фальсифікації у другому турі президентських виборів 2015 року мобілізують сотні тисяч українців, як у листопаді-грудні 2004-го. Янукович накаже силам безпеки очистити вулиці, що спричинить кровопролиття. Деякі українські націоналісти у відповідь застосують насильство. Сили безпеки можуть розділитися і відмовитися коритися наказам. Якщо опозиція переможе, Янукович і його союзники будуть заарештовані.
Третій варіант: Юлія Тимошенко залишається у в'язниці, Арсеній Яценюк виходить у другий тур виборів 2015-го. Якщо Янукович переможе, він запропонує Яценюку посаду прем'єр-міністра в уряді "національної єдності". Якщо програє, то проведе переговори про свій імунітет з Яценюком. Схожі гарантії у грудні 2004-го Ющенко дав Кучмі.
Варіант четвертий: конституційна реформа. Конституційні збори повернуть Україну до парламентської системи. 2015 року Партія регіонів більшістю контрольованих нею голосів залишить Януковича на посаді президента.
Якого змісту набуде Україна — незалежно від прізвищ політиків і партій?
— Майбутнє держави має три можливості. Вона може продовжувати існувати абияк у процесі повільного розпаду. Або може обрати лідера, який об'єднає країну, створить уряд національної єдності і провадитиме подібну до кучмівської центристську політику державного будівництва. Нарешті, третій шлях: Україна може розділитися на дві країни, про що писав Юрій Андрухович. Дедалі більше українців-патріотів вважають цей варіант найкращим.
Донецьк включив до Радянської України Ленін 1918-го. Відтоді й до сьогодні тамтешня регіональна культура не має нічого спільного з Києвом і Західною Україною. Україна з Донецьком і Кримом ніколи не вступить до НАТО, адже ці регіони завжди будуть проти. Крім того, Партія регіонів ніколи не забезпечить успішної інтеграції України в Європейський Союз.
Я особисто — за другий варіант. Але є побоювання, що Україна в теперішніх кордонах не витримає Януковича на посаді президента два терміни.
3 
1
Коментарі
90