середа, 20 вересня 2006 14:12

Слідство в Україні триває в середньому чотири з половиною місяці

Автор: малюнок: Володимир КАЗАНЕВСЬКИЙ
 

Вступаючи 11 років тому до Ради Європи, Україна зобов"язалася реформувати вітчизняну пенітенціарну систему. Дещо справді змінилося. Тепер на листах ув"язнених у графі "зворотна адреса" пишуть не загадкове "Установа ЮА 45 дріб 85", а зрозуміліше — "Бучанська виправна колонія".

Проте змін своєї суті система таки не зазнала. Хоча й створили 1999 року Державний департамент із питань виконання покарань, який керує тепер усіма виправними закладами.

— Рада Європи наполягала на підпорядкуванні цього відомства Міністерству юстиції, — розповідає 54-річний голова громадської Ради з питань дотримання прав людини при Мін"юсті Олександр Беца. — Проте нині в"язничне відомство існує як самостійний орган державної виконавчої влади. Із міністерством свою діяльність не координує. Не можна сказати, що нове керівництво Держдепартаменту є професійним, компетентним та забезпечує неухильне дотримання прав засуджених.

За словами юриста Валентини Бадири, 48 років, з Чернігівського правозахисного центру, департамент часто видає внутрішні інструкції, які суперечать чинному кримінально-виконавчому законодавству. Правозахисниця розповідає, що торік вона домоглася усунення порушень прав довічно ув"язнених жінок у Чернігівській виправній колонії N44.

— Їм безпідставно не надавали тривалих побачень, зменшували суму коштів на придбання продуктів та предметів першої необхідності, дозволяли тільки дві посилки на рік замість шести, — розповідає Валентина Бадира. — За межами камер дозволяли бути тільки в наручниках. Усе це — порушення законів України та Європейської конвенції з прав людини.

Торік за судовими вироками із СІЗО звільнили 9528 осіб

Звернення Чернігівського правозахисного центру до Держдепартаменту з питань виконання покарань були безрезультатними. Листування тривало рік і 8 місяців, доки Генпрокуратура не внесла протест про усунення порушень.

За словами заступника генерального прокурора України Олександра Шинальського, про такі факти в його відомстві дізнаються переважно від правозахисників та представників громадських організацій. Він вважає, що, саме співпрацюючи з ними, можна змінити ситуацію на краще.

Резонансні події, які мали місце цього року в колоніях Харківської, Львівської та Рівненської областей, багато в чому були спровоковані непрофесійними та негуманними діями адміністративних установ.

Утім, каже 55-річна Тетяна Яблонська з Українсько-американського бюро захисту прав людини, масові членоушкодження та інші акції протесту були у виправних закладах завжди. Раніше це просто замовчували.

Із місць позбавлення волі скаргу на погані умови утримання чи дії правоохоронців можна відправити хіба що нелегально: кореспонденцію ув"язнених ретельно цензурують. До того ж за старою традицією перевіряти такі скарги "спускають" тим, на кого скаржаться.

Віднедавна повідомити про факти порушень прав затриманих або ув"язнених можна одразу в Генпрокуратуру — за телефоном 280 20 58. У такий же спосіб можна записатися на прийом до керівництва цього відомства.

Загальновідомо, що значний відсоток ув"язнених — невинні людьми.

— Застосовують тортури та інші недозволені методи впливу. Через це показники розкриття злочинів  у нас набагато оптимістичніші, ніж навіть у  розвинених європейських країнах, — стверджує Тетяна Яблонська.

Типовою є така картина. Людину затримують. Вона перебуває у шоковому стані. До неї не пускають адвоката, не дають подзвонити родичам, не дають їсти і пити, а іноді — спати. Інсулінозалежного хворого позбавляють можливості вчасно отримати ліки. Б"ють, доки не знепритомніє. Щоб припинити знущання, треба зізнатися в скоєнні злочину.

Експерти стверджують, що найбільше порушень відбувається якраз на етапі затримання та попереднього ув"язнення. У серпні цього року громадський центр "Доброчин" за підтримки фонду "Відродження" провів соцопитування у двох слідчих ізоляторах на Чернігівщині. Тільки 24,2% опитаних мали змогу зустрітися з адвокатом одразу після затримання, до першого допиту. Більш як половина взагалі не були поінформовані про таке право. 20% відповіли, що їхніх родичів про затримання не повідомили. Тільки в 2,8% випадків правоохоронці зробили це одразу.

Водночас на умови утримання в СІЗО скаржилися майже всі. Більшість затриманих потребували медичної допомоги.

— Людей, чия вина ще не доведена, тримають у значно гірших умовах, ніж засуджених у колоніях! — каже Олександр Беца. — Зважте на те, що всі наші слідчі ізолятори були побудовані 50 або і 150 років тому. У переповнених камерах задуха, не вистачає освітлення, стіни просякнуті віковим запахом поту та затхлого повітря. Щодня ув"язненим дозволяють лише одну годину прогулянки на свіжому повітрі. Харчування бідне, в основному крупи та жири.

Слідство в Україні триває в середньому 4,5 місяця. Після цього людина може роками чекати на суд. Торік за судовими вироками із СІЗО звільнили 9528 осіб. Із них 1250 просиділи під вартою понад рік.

Зараз ви читаєте новину «Слідство в Україні триває в середньому чотири з половиною місяці». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути