Недільні протести в Московії збурив викривальний фільм про прем'єра Дмитра Медведєва. У Білокам'яній та інших містах країни вимагали його відставки. Гадаєте, глава уряду сидів і тремтів від страху в одному зі своїх маєтків? Він катався на лижах. І лишився задоволений своїм вихідним.
Однак у серця багатьох противників путінського режиму недільні маніфестації вселили оптимізм. Найбільше надій збурили в опозиціонерів та аналітиків.
Перші з них зауважують, що це був наймасовіший протест після 2012 року.
Другі зазначають, що у країні нарешті сформувалася нова політична реальність і можна говорити про наявність сталої опозиції на чолі з Олексієм Навальним.
Третіх потішила молодість протестувальників. Мовляв, піднімається незалежна від путінського телевізора верства суспільства — покоління інтернету.
А дехто взагалі зробив категоричний висновок: "Путін увійшов у цугцванг — як і Янукович три роки тому". Тобто будь-який хід кремлівського коротуна призведе до погіршення його позиції всередині країни.
Якщо користуватися шаховою термінологією, то слід говорити про черговий гамбіт. Коли жертвують фігурою заради активної позиції чи й переможної атаки.
Путін завжди розігрує таку партію у вирішальні моменти. Аби прийти до влади, кадебістський вигодованець спочатку підірвав житлові будинки з сотнями мирних московітів. А потім знищив десятки тисяч горців. І щоб утриматися в президентському кріслі, він щоразу когось убивав. Щоб на жертовній крові згуртувати й очолити електоральні маси. Нинішні вибори не будуть винятком. Звичка ж, кажуть, друга натура.
Проте ситуація нині для нього складніша.
Кримська ейфорія згасла. Війна у Сирії також дивідендів не додасть. Протистояння на окупованому Донбасі близьке до замороження, а це — нові витрати й жодної вигоди. Активізація військових дій проти України спричинить нові санкції, що остаточно доб'ють економіку, а з нею — й самого Путіна. Ще більшими збитками обернеться будь-яка нова війна.
Усе складається так, що треба розігрувати внутрішню карту. Шукати жертву всередині країни. Масштабну. На яку можна списати катастрофічне становище. Яка б заспокоїла громадян і водночас змусила повірити в лідера.
Медведєв підходить ідеально — прем'єр-міністр і корупціонер в одній особі. Людина, що вкрала пів Росії. Тобто обібрала кожну родину.
Паралелі з нашим 2013 роком недоречні. Недільні маніфестації московітів навряд переростуть у щось серйозніше.
Під час мітингів заламували руки й кидали до автозаків дітей. Не студентів, як було в Києві, а школярів. Бодай батьки вийшли наступного дня на їхній захист? Затаїлися. Бояться гніву влади.
У путінській державі можливі лише санкціоновані протести. Та й викривальний фільм про чинного прем'єра навряд чи відбувся б без згоди господаря Кремля.
Олексій Навальний потрібен владі для випускання пару, послаблення соціальної напруги. Він багато років доводив своє право бути офіційним опозиціонером. Ліберал Жириновський і комуніст Зюганов давно дискредитували себе в цій ролі. Путіну потрібна опозиція з обличчям, що не викликало б бодай фізичної відрази.
І при цьому така, що і анексію Криму підтримає, і на війну з Україною за потреби заплющить очі. Своя, рідна.
З такою опозицією й на президентських виборах не сором зійтися. А коли припече — то й владу передати. З надійними гарантіями для себе.
А прем'єр Дмитро Медведєв не хвилюється з простої причини. Навіть якщо його знімуть із посади, він залишиться при своїх мільярдах. Хіба це не головне в житті?
3 
1
Коментарі