"Нам не треба визнавати Лукашенка президентом"

Мало хто вітає Олександра Лукашенка з перемогою на президентських виборах. Ціна цієї перемоги очевидна. Перед Україною постає дилема: або зайняти жорстку позицію щодо білоруського режиму і цілком солідаризуватися з Заходом, або ж бути гнучкими — тобто на щось заплющувати очі. Сусідня, все ж таки, держава.

На думку директора Центру миру, конверсії та зовнішньої політики Олександра Сушка, 32 роки, істотних змін у відносинах двох країн після цих виборів не буде.

— Вони суттєво не вплинули на загальну ситуацію в Білорусі. Українська влада й надалі буде зацікавлена в розвитку двосторонніх економічних відносин. Не згортатиме Україна контактів і з білоруськими дипломатами. Ми також не повинні підтримувати ідею повної міжнародної ізоляції Білорусі.

Проте це не означає, що українська влада має заплющити очі на атмосферу страху в білоруському суспільстві, впевнений Олександр Сушко.

На загальну ситуацію в Білорусі вибори суттєво не вплинули

У партії "Пора", яка більше за інших переймалася білоруськими подіями, думають інакше.

— Українська влада повинна зайняти жорсткішу позицію, — стверджує член політради "Пори" та очевидець подій на білоруському Майдані Вахтанг Кіпіані, 35 років. — Нам не треба визнавати Олександра Лукашенка президентом Білорусі. Ця людина не має ні морального, ні юридичного права представляти білоруський народ.

На думку Вахтанга Кіпіані, підтримка президентом України Віктором Ющенком заяв ОБСЄ щодо виборів у Білорусі є недостатньою:

— Українських журналістів затримували в Білорусі тільки за те, що вони мали українські паспорти. Президент мав би якось втрутитися в цю ситуацію.

Вахтанг Кіпіані також поділився з "ГПУ" власними враженнями від перебування в Мінську.

— Відчуття були неоднозначними, — сказав він. — З одного боку, була гордість за білорусів. Вони справді хочуть жити в європейській країні, а не в "совку". З іншого — багаторічне зомбування людей у Білорусі і певна успішність Лукашенка як державного менеджера спричинила великий розрив між старшим поколінням та молоддю. Остання хоче не просто гідної зарплати, а справжньої свободи.

А от опозиційні лідери, на думку Кіпіані, виявили нерішучість. Першого дня на майдані була велика кількість людей. Потім всі розійшлися по домівках, а вранці їх повернулося утричі менше.

— Справжні революціонери так себе не поводять, — каже активіст "Пори".

×