вівторок, 24 січня 2006 11:16

Фільмів українською мовою стане більше

11 січня уряд установив квоту обов"язкового дублювання, озвучення чи субтитрування державною мовою іноземних фільмів, які розповсюджуються для показу в кінотеатрах, публічного комерційного відео та домашнього відео в Україні.

...Про одного літературного героя було сказано, що в нього навіть кури квокчуть по-українському! У нас поки що все інакше: в Україні всі кінотеатри та відеосалони — російськомовні. Зрештою, давно назріла потреба формування власної присутності в кінопросторі. Можливо, ця постанова свідчить про зародження державної кінополітики.

Обговорювати це питання в уряді за участю кіношників, дистриб"юторів та прокатників почали в жовтні минулого року — і ось уже маємо урядове рішення.

Згідно з ним квоти на обов"язкове дублювання або озвучення чи субтитрування державною мовою іноземних фільмів в Україні (у відсотках від загальної кількості копій по кожному фільму) встановлюються поетапно: з 1 вересня 2006 року не менш ніж 20%, з 1 січня 2007 року — не менш ніж 50%, з 1 липня 2007 року не менш ніж 70%. Озвучення або субтитрування державною мовою має здійснюватися на фільмокопіях в оригінальній мовній версії.

Можливо, ця постанова свідчить про зародження державної кінополітики

Як кожна нова справа, так і ця — викликає запитання: як же воно тепер буде? Запитання слушне — і з психологічного, і з економічного боку. Можливо, психологічний бар"єр спадає на думку навіть першим, і комусь навіть здається, що його неможливо переступити.

Тут буде корисно пригадати, що цей бар"єр ми вже одного разу успішно подолали. Йдеться про телебачення, яке на початку 90-х років було лише "нібито українським". По-нашому там говорили хіба що диктори. А вся іноземна кінопродукція (як тепер у кінотеатрах) ішла російською мовою. І її "заміна" тоді здавалася річчю неймовірною. Тепер же неймовірним здається саме те, що ми тоді так думали! Нині думаємо інакше — після того, як уже тисячі фільмів (світова кінокласика й новітні серіали для повсякденного вжитку) зазвучали українською. Навіть іноді не так званою українською, а якісною. Якісною, а тому переконливою — настільки, що, скажімо, американський телевізійний інопланетянин Альф нам вже не уявляється інакше як україномовним (переклад Олекси Негребецького, голос Євгена Малухи). Бо в російській версії "Альф" таки слабший, та й з"явився на наших екранах пізніше. І ми залюбки цитуємо нашого Альфа: "Я розмірковую про нікчемність буття!" — навіть це звучить у нього оптимістично!

Що це нам дало в підсумку, окрім самоповаги? Відповідь недавно добре сформулював поет і кінорежисер Станіслав Чернілевський, редактор телеканалу 1+1: "Ми почали розширювати лексичний діапазон української пам"яті російськомовного співвітчизника... Телеглядач вростав у наше телебачення, вживаючись масово і наново в якісну українську розмовну мову..." Чому це важливо? А тому, каже Чернілевський, що речі стають на свої місця завдяки правильній артикуляції. А культурна й ментальна непроартикульованість означає недомислену мисль, недоз"ясоване відчуття, недооформленість, аморфність чи спотвореність усього, що з нами відбувається.

Отож, нехай наш кіновідеопрокат бере приклад з нашого телебачення, яка в тім біда?

Розширюється лексичний діапазон української пам"яті російськомовного співвітчизника

Але тут є ще економічний бік справи. Ось цифри: на телебаченні зробити синхронний переклад коштує 200 доларів на годину, а дублювання як мінімум удесятеро дорожче. Але це — на телебаченні. В кіно цифри інші. Вартість дублювання для ТБ й для кіно співвідноситься як один до десяти. Чи потягнемо ми це?

Найавторитетніший український часопис екранних мистецтв "Кіnо-Коло" в своєму останньому числі (N 28) подав уже перші відгуки на цю проблему під заголовком "Ціна питання". Там є цікавий коментар французького фахівця Жоеля Шапрона, обізнаного зі станом справ на нашому кіноринку. Він каже: "Це природно, що Україна хоче позиціонувати себе на кіноринку самостійним гравцем — як держава. Але держава державою, а внутрішній український кіноринок поки дуже маленький і сильно залежний від російського. А оскільки йдеться про великі гроші в Москві, то українським прокатникам складно домогтися того, щоб отримувати картини ("фільмокопії в оригінальній мовній версії") безпосередньо з Парижа, а не через Москву. Бо це може зробити ваш ринок нерентабельним. Він може обвалитися. Так було в Словаччині, коли президент Мечіар увів закон, який вимагав дублювати всі іноземні фільми (отримані з Праги, так як ми отримуємо з Москви. — "ГПУ"). Через півроку закон довелося скасувати. Сьогодні всі іншомовні фільми субтитровані словацькою, а дублюють лише фільми для дітей. А для ТБ все дублюється словацькою."

Отже, захищати свою мову треба, але доки український кіноринок не досягне певного рівня, зробити це буде важко. Якби закон набрав чинності вже сьогодні, українцям довелося б купувати кіно в США чи Франції, дублювати, субтитрувати, робити рекламу — а так усе це "в пакеті" одержується з Москви. Прокатникам це вигідно. Адже вони не мають таких грошей, щоб робити все це самим. Поки що з 30 французьких фільмів, які демонструються в Україні, лише два-три придбані в Парижі, решта — в росіян. Тож, можливо, купувати французьке кіно у москвичів — не найгірший шлях, хоча, мабуть, і не найкращий.

Для французьких дистриб"юторів Україна поки що існує в одному "російському пакеті"

Для Асоціації французьких дистриб"юторів Україна поки що існує в одному "російському пакеті". Французи зараз вивчають ситуацію на нашому ринку, щоб вирішити: чи час уже "виокремити" Україну й на які реальні фінансові показники можна буде при тому розраховувати. "Але процес іде, і якщо це не вдається сьогодні, то вдасться пізніше. Не виключено, що через рік я скажу вам зовсім інше", — каже Шапрон.

Примітно, що на початку листопада минулого року відомі українські кінематографісти звернулися з листом до віце-прем"єра В"ячеслава Кириленка та голови виконкому "Народного союзу "Наша Україна" Миколи Катеринчука з проханням "передбачити бюджетне фінансування технологічного переоснащення виробничих потужностей з дублювання, субтитрування й друку фільмокопій українських та зарубіжних фільмів на рівні світових стандартів якості".

В урядовій постанові від 11 січня про "бюджетне фінансування" мови нема. Отже, дистриб"ютори повинні обходитися власним коштом. Однак цифри квот (20% у цьому році й 70% наприкінці наступного) уряд обговорював саме з дистриб"юторами — щоб принаймні полегшити їхній клопіт.

Зараз ви читаєте новину «Фільмів українською мовою стане більше». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути