Янукович підписав закон проти української мови

Закон "Про засади мовної політики" підписав президент Віктор Янукович. Це сталося 8 серпня, під час перебування глави держави на відпочинку в Криму.

Закон дозволяє використовувати мови національних меншин на рівні з державною українською. Думки експертів щодо наслідків його дії розділилися. Більшість вважають, що під прикриттям захисту прав нацменшин закон фактично надає російській мові статус другої державної. В умовах домінування в Україні російського книговидання, кіно, телебачення українська буде витіснена з ужитку.

— Закон ставить одне практичне завдання — розширити застосування мови російської за рахунок української, — каже перший президент України Леонід Кравчук, 78 років.

Мовний закон підготували депутати-"регіонали" Вадим Колесніченко та Сергій Ківалов. Опозиція обіцяла не допустити голосування за нього. Під час першого читання 5 червня між депутатами зчинилася штовханина. Однак більшість зібрала 234 голоси "за" за мінімально необхідних 226.

3 липня законопроект ухвалили у другому читанні — 248 нардепів "за". Голосували без урахування поправок, коли спікера та депутатів-опозиціонерів у залі не було.

— Прийняття законопроекту було з порушенням регламенту, адже Комітет із питань культури та духовності розглянув лише 300 з двох тисяч поправок, — каже нардеп-"бютівець" 69-річний Володимир Яворівський, який очолює цей комітет.

— Оцініть красу гри, — хвалився 5 червня "регіонал" 58-річний Михайло Чечетов. — Ми їх розвели, як кошенят. Я не знаю, що вони робитимуть на виборах.

Того ж дня нардепи від опозиції оголосили голодування під Українським домом у Києві. Просиділи тиждень. До них долучилися кілька сотень громадян. Мітинги й голодування проти мовного закону пройшли в більшості обласних центрів країни.

— Значна частина положень закону не узгоджується з положеннями Конституції і міжнародних документів, ратифікованих Україною, — заявила 31 липня керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації президента 47-річна Марина Ставнійчук. — Зокрема Європейською хартією регіональних мов і мов меншин та рішенням Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року в справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституцій відносно застосування державної мови.

Спікер Володимир Литвин написав листа президенту, в якому відзначив можливі негативні наслідки реалізації мовного закону. Також його розкритикував Верховний комісар у справах нацменшин ОБСЄ Кнут Воллебек.

— Законопроект не передбачає врегулювання мовного питання так, щоб це відповідало правам нацменшин відповідно до міжнародних стандартів. Він зосереджується винятково на просуванні російської мови і не дає гарантії тим, хто говорить державною, — зазначав Воллебек. — З моєї точки зору закон роз'єднує суспільство. А мав би об'єднувати.

Підписавши дітище Колесніченка — Ківалова, президент показав, що не розуміє завтрашнього дня країни, вважає політолог Віталій Бала, 46 років:

— Інтереси Віктора Януковича міцно зв'язані з політичними успіхами чи поразками Партії регіонів. Російська мова — їхній останній козир у боротьбі за голоси виборців. Виходить, главі держави інтереси партії важливіші, навіть якщо вони суперечать інтересам народу. Але якщо президент України між країною та партією обирає партію, то суспільство має все поставити на свої місця. Бо ще після двох-трьох таких кроків повторимо сербо-хорватський варіант.

— Закон відверто неконституційний, — каже нардеп-"нашоукраїнець" Юрій Ключковський, 62 роки. — Є скільки завгодно підстав звернутися до Конституційного суду (це можуть зробити 45 народних депутатів або Уповноважений з прав людини. — "ГПУ"). Але я наперед можу сказати його рішення. Більшість суддів займуть позицію "чего изволите?".

Такий закон президент не мав права підписувати, вважає і один з авторів тексту Конституції України Віктор Мусіяка, 62 роки:

— Цей закон, по суті, не був прийнятий. Він не був проголосований, не було дотримано процедури. Президент мав би зупинити все це, бо він — остання інстанція.

— З мовним законом влада створила передумови для посилення в суспільстві дуже жорстких суперечок і розбрату, — каже політолог 41-річний Андрій Окара.

×