Два Леніни

Почувши новину про те, що тіло Леніна лежить у харківському метро, а в Мавзолеї на Красній площі — муляж, яким десятки років дурили совєтський народ, я знайшов багато причин для сміху.

Передусім виникає питання: навіщо їм було ховати мощі Леніна, як святу реліквію, в печерах? Невже думали, що муляж якось утримає цю країну від розвалу? З другого боку, якщо вони були містики, то навіщо ховали Ілліча від людського ока? Хіба тіло Леніна не мало працювати на повну силу, заряджаючи народ на подвиги? А так виходить, що люди заряджалися від ляльки. Тоді знову питання: що робили зі справжнім Леніним у харківському метро? Досліджували, проводили ритуали, а може, клонували? А найголовніше: що тепер робити з двома Леніними?

Ніхто не певен, котрий із них справжній

Думаю, насправді другого Леніна придумали для того, щоб випустити, нарешті, пару в населення. Бо, маючи їх двох, одного, нарешті, можна по-християнському поховати в землю, а другого залишити лежати в Мавзолеї. А оскільки ніхто не певен, котрий із них справжній, час від часу їх можна міняти місцями. І тоді з часом люди переконаються, хто лялька, а хто — реальний вождь. До того ж раз на рік можна буде влаштовувати свято братніх народів — перепоховання Леніна.

Утім, це я тільки на словах такий іронічний і зухвалий. Не все так просто з тим Леніним. У голові моїй я склав йому ціну ще в підлітковому віці, а в серці він досі прописаний жовтогарячими літерами. І коли я десь натрапляю на його профіль, тілом розливається якесь чудесне тепло. Доводиться його силоміць зупиняти: "Стривай, це ж Ленін!" Однак свідомість уже настільки уражена цією хворобою, що про себе можу сказати — я, мабуть, як мільйони моїх співгромадян, також В.І.Л.–позитивний.

Але тепер ніхто не дасть гарантії, що їх не мільйони. Живих, завзятих тіл, готових вийти з печер харківського метро, щоб довести, нарешті, своє діло до кінця.

×