Міліціонери, які прикривають бандитів, не можуть вимагати спеціального правосуддя для себе

Як би це не прозвучало, але особисто я не співчуваю працівникам Державної служби охорони, котрих на минулому тижні затримали в Харкові за побиття п'яного судді. Напевне, щось схоже на співчуття мусить ворухнутися, коли у новинах показують заплаканих родичів, дружин та матерів затриманих. Але, коли на те пішло, потерпілими тут варто вважати саме їх – та аж ніяк не міліціонерів.

Оголошуючи про намір взяти їх на поруки, депутат Геннадій Москаль, сам колишній працівник системи МВС, або займається популізмом, або кривить душею. Адже якраз Москаль, сам не раз робив останнім часом заяви про беззаконня, що твориться в міліцейській системі. Зрештою, далеко ходити не треба: навіть без виступів пана Москаля лише 1 % українців довіряє правоохоронним органам своєї країни. І випадок у Харкові – доволі красномовний. Міліціонери напоролися на вила Системи, частиною якої самі ж і є.

Не хочу грішити на жодного з трьох затриманих. Я не знайомий із ними особисто, хоча саме в Харкові мене та більшість моїх друзів та знайомих не раз били та грабували в міліції. Можливо, у СІЗО сидять три єдиних порядних міліціонера на всю країну. Проте так склалося, що зараз саме вони "вигрібають" за всі українські правоохоронні органи. Причому, за вивихнутою логікою – "вигрібають" від самих же правоохоронних органів. Бачимо очевидне: Система пожирає себе сама, мов той змій Уроборос.

Хочете просту аналогію? В мене є знайома, котра на словах захищала домашніх тварин. Зокрема, собак. Так тривало довго. Навіть моя спроба пояснити їй, що бродячі собаки небезпечні, а на домашніх треба вдягати на вулиці намордник, розбивалася об категоричне: "А якби на тебе вдягнули намордник?" Але це нарешті сталося – безконтрольний пес налякав захисницю тварин, прокусив їй литку, і тепер вона кардинально поміняла свою думку.

Аналогія в тому, що в українській міліції відбуваються ті ж процеси: поки їх самих не вкусили, вони не звернуть уваги на те, що самі є об'єктом підвищеної небезпеки та загрозою для оточуючих. Вони подібні до бійцівських собак без намордників, котрі гадять у дитячих пісочницях, а на обережні зауваження батьків хазяї готові нацькувати цих псів.

Власне кажучи, в Харкові у випадку з затриманням міліціонерів, котрі намагалися приборкати п'яного суддю, маємо не приклад "помсти прокуратури", про який говорять ті, хто вважають себе потерпілими. Це - наочна демонстрація того, що буває, коли Шарикова нацькувати на Швондера. Причому сам Швондер навіть не міг припустити думки, що на нього можуть нацькувати такого, як Шариков, того, кого він постійно захищав.

Будь-хто з вас спроможний знайти сотні посилань на випадки, коли звичайні громадяни стали жертвами відвертого міліцейського свавілля. І вже інші люди, не родичі затриманих міліціонерів, так само стоять у коридорах та під кабінетами, плачуть, втрачають свідомість, безнадійно домагаються справедливості. Хоча зараз правозахисники ніби й заступилися за "харківську трійцю", проте будь-який з них усе одно скаже: всякий, хто навіть випадково потрапить у міліцейське відділення, вийде звідти не скоро. Провину йому "намалюють".

Скількох міліціонерів звільнили від відповідальності за катування? Скільки подібних заяв навіть не було розглянуто? Скільки смертей у СІЗО списується на серцевий напад чи якусь іншу хворобу або причину?

Дивним чином історія з харківським проявом беззаконня збіглася в часі з більш резонанснішим випадком – нападом озброєних братків на "Агрофірму Корнацьких". На численних відео видно одне: міліціонери не втручаються в конфлікт. Просто стоять і дивляться на побоїще. Хоча братки не ховають холодну та вогнепальну зброю. Більше того: міліціонери отримують вказівки від бандитів, що теж зафіксовано. Після цього вже оприлюднили: мовляв, за підозрою в нападі на ферму затримано чотирьох осіб. Що значить – "за підозрою"? Хіба складно встановити без "підозри", якщо братки не відвертали облич? І чому лише чотирьох, коли там була майже сотня озброєних агресивних молодиків?

Між іншим, міліція так само байдуже, ніби вона тут ні до чого, поводилася під час скандального нападу "антифашистів" на журналістів 18 травня в Києві. Ба більше – правоохоронці навіть організували білоцерківським браткам супровід, аби ніхто не образив.

У кого повернеться язик сказати, що це – поодинокі випадки, а винних покарано? Чи може, підемо взагалі далі та згадаємо, скількох мажорів, винних у своєнні серйозних злочинів, у тому числі – вбивствах дітей, міліція не затримувала, або ж невдовзі після затримання відпускала? Не прокурори й не судді свідомо ухиляються від виконань прямих обов'язків, коли гопники в усіх на очах викидають з помешкання стару вчительку!

Українська міліція лишається системою, працівники якої свідомо не втручаються в збройні конфлікти, а затримують та саджають тих, хто лишився в цьому двобої живим, якщо є на те відповідне розпорядження.

Поки так є, міліціонери не мають права вимагати якогось спеціального правосуддя для себе. Адже таке правосуддя називається вибірковим.

×