Голодомором влада хотіла вирішити українське питання

 

25 листопада в Україні відзначають День пам'яті жертв Голодомору. Цього року він проходить під гаслом "Голодомор — помста за свободу, помста за революцію". Жалобні акції відбуваються у 32 країнах.

У 1932–1933 роках радянська влада намагалася придушити український національно-визвольний рух і фізично знищити селян. Масовий Голод організували штучно. Науково встановлені втрати від нього становлять щонайменше 7 млн людей.

— Маємо говорити про три Голодомори — у 1921–1922-му, 1932–1933-му і 1946–1947 роках. Бо саме з 1921-го і по 1991-й тривала окупація України Росією. Всі Голодомори були частиною технології геноциду української нації, — каже історик 46-річний Рости­слав Мартинюк.

Яких цілей хотіла досягти ­Голодомором радянська ­влада?

— 1921 року їй не вдалося приборкати військовий опір на півдні України. Тоді влаштували голод. Є документи, що свідчать про свідому його організацію. Так закінчилася війна за визволення. Москва підкорила Україну.

1928 року Росія почала неоголошену війну — так звану боротьбу з куркульством, депортацію чоловічого населення України всередину Росії. Це викликало опір українців. Коли його не вдалося подолати, Компартія пішла перевіреним методом — голодовим терором. За мету ставили не лише знищення, а й колонізацію України, зміну її етнічного складу шляхом завезення 4 мільйонів росіян.

Третім Голодомором хотіли остаточно вирішити українське питання. Але досягли лише тактичної мети — приборкали національно-визвольний рух.

Чи достатньо українці знають про Голодомори?

— Ця тема залишається полем для маніпуляції Росії — впливу на наукову спільноту. Для того, аби применшити кількість жертв, приховати технології запровадження Голодомору і кваліфікації скоєних дій як експерименту над людиною. Наприклад, Москва виділяє кошти американській установі. Та перенаправляє їх до нашого Інституту демографії з натяком, що кількість жертв Голодомору має бути зменшена. Також дискредитують і виводять за межі публічного обговорення вчених, які відстоюють більші цифри загиблих від голоду. Торік в Америці на вшануванні жертв Голодомору не прозвучала точна кількість загиблих — 7 мільйонів. Її замінили на "кілька мільйонів". Потім почали тиражувати "3,9 мільйона". Коли цифру остаточно розмиють — говоритимуть про бажання української нації бути найжертовнішою, найбільш постраждалою в Європі. А далі перейдуть до тези: "Розмови про Голодомор є політично вмотивованими і не мають нічого спільного з чесним науковим підходом".

Між тим, науковці знайшли факти, що більшовики випробовували техніки управління людьми, які переживають голодові психози та різні хвороби на ґрунті голоду. Досліджували персональну і масову зміну психології як реакцію на канібалізм. І навіть домагалися вироблення гормону страху й покори, який може з'явитись в організмі в процесі тривалого голодування. Тому ми тільки підходимо до того, щоб осягнути весь спектр змін, яких зазнала українська нація у зв'язку з брутальним експериментом Москви в окупованій Україні.

Які наслідки можуть відчувати на собі нащадки людей, що пережили Голодомори?

— Доведено, що прямі наслідки від Голодомору позначаються в третьому і четвертому поколіннях. Це різні види психозів, нездатність оцінювати свої дії наперед або прогнозувати ситуацію, схильність до популістських заяв. У 1990-х городяни масово саджали картоплю, хоча вигода була нульова — це також одна з форм голодоморного психозу. Навіть агресія на дорогах і в чергах — теж наслідки голоду пращурів.

Американські вчені виявили, що при заплідненні сперматазоїди людини, яка була вражена голодом, несуть суїцидальний ген. Я вивчав історію сіл Чернігівського району. Побачив безпричинні сплески суїцидів у людей 1940–1950 років народження. Вони не були пов'язані з родиною, соціальною сферою чи психічними розладами.

Проте українці не є колективними психами. Ми подолали страшний досвід і до певної міри готові до подібних викликів у майбутньому — можливо, навіть краще за інші нації. Ті, хто народилися у 2000-х — уже вільні від голодоморних стресів. Хоча виховуються батьками, які мають вплив Голодомору.

Чи можна порівнювати антиукраїнську політику Сталіна із сьогоднішньою агресією Путіна?

— Наведу приклад післянацистської Німеччини. Гітлер скоїв самогубство, його оточення знищили. Але на країну все одно наклали контрибуції та жорсткі правила — бо існує колективна відповідальність за обраного демократичним шляхом лідера.

Про демократію в СРСР не йшлося. Однак про російський народ можна говорити як про відповідальний за злочини Голодоморів і окупації України. За 400 років він майже не змінився, як і його стереотипи про сусідів та стосунки з ними. У російському суспільстві переважає думка, що України не має бути. За такої умови знайдуться лідери, які запропонують інструментарій для реалізації цієї ідеї.

Відчувається, що зараз тема Голодомору стихає. Це справді так?

— На це є об'єктивна причина: свідків першого і другого Голодоморів майже не лишилося, особиста передача пам'яті вичерпується, і тема переходить в історичну площину. А сьогодні будь-яка історична тема в Україні не знаходить масового читача. Бувають лише сплески уваги до окремих подій. Так сталося, коли Янукович у Брюсселі заявив, що Голодомор 1932–1933 років не був геноцидом. Люди зрозуміли: такий тип державних керівників і вчинив Голодомори. Зокрема, й тому вийшли на Майдан. Януковича усунули, але потрапили в іншу пастку: забули, що небезпека може повернутись.

×