Фільм про В'ячеслава Чорновола зробили за півгодини

Минулого тижня у столичному Будинку вчителя стартував проект "В'ячеслав Чорновіл. Поза ювілейними датами". До 19 квітня тут показуватимуть 55 світлин покійного лідера Народного руху.

— Ми хочемо відійти від ювілейних дат, — каже одна з організаторів Інга Вишневська з громадської ініціативної групи "МоКоЛад". — Треба припинити згадувати великих людей тільки в день народження й смерті. Ідеї Чорновола досі лишаються актуальними, хоч їм уже понад 20 років, і про них треба завжди пам'ятати. Хочемо згадати В'ячеслава Максимовича і залучити до обговорення його ідей не лише соратників і близьких, а й молодих дослідників, студентів, журналістів, які його не знали. Фотографії обирали з кабінету-музею В'ячеслава Чорновола та родинного архіву його сина Тараса й сестри Валентини Максимівни. Ми підрихтували світлини, надрукували їх у кращій якості й більшому форматі. Від кількох знімків довелося відмовитися, бо через погану якість з ними неможливо було працювати.

Сестра В'ячеслава Чорновола 65-річна Валентина Максимівна надала для виставки близько 30 фотографій. На одній із них В'ячеслав Максимович обіймає за плечі дружину Атену Пашко. Вона померла торік у березні.

— Зі школи й сім'ї В'ячеслав вийшов комсомольцем, — каже Валентина Максимівна. — Але вже на першому курсі університету в нього почався злам. У Києві він чув лише російську мову. Коли говорив рідною, його часто питали: "А, бува, не з Західної України?". Це викликало національну образу й протест. Славко швидко зрозумів, що довкола багато неправди, а гасла керівництва зовсім не відповідають реаліям. Архів Чорновола багатющий, він усе зберігав. Хотілося б, щоб відкрився справжній державний музей В'ячеслава Чорновола, присвячений боротьбі за незалежність. Матеріалів для цього дуже багато. Зараз закінчую працювати над 10-томником В'ячеслава Максимовича. Після цього хочу зібрати спогади про брата й видати окремою книжкою.

— Сьогодні дефіцит таких особистостей. Їх треба повертати людям для того, щоб вони зрозуміли, що є правильний шлях, — говорить телеведуча 54-річна Ольга Герасим'юк. Вона прийшла на виставку минулої середи. У лекційному залі на першому поверсі Будинку вчителя показували її документальний фільм "В'ячеслав Чорновіл. Реквієм". Герасим'юк зробила його 1999-го на 40-й день після трагічної загибелі В'ячеслава Максимовича.

— Працювати було важко, бо почуття втрати переповнювало, — розповідає. — Тоді ще ніхто повністю не міг осмислити цієї трагедії та її наслідків, ніхто не усвідомлював внесок Чорновола у становлення нашої держави. Робота вийшла наївною і емоційною, але чесною. Задачу зробити цей фільм переді мною поставив канал, на якому я тоді працювала. Дали мені 30 хвилин. Я вклалася у цей час.

×