— Де цей простіСтупка сховався? — "свободівець" 36-річний Ігор Мірошниченко із 30 однопартійцями ввечері 26 квітня відштовхує двох охоронців столичного кінотеатру "Україна". Заходять усередину. За годину тут має початися передпрем'єрний показ стрічки "Матч" російського режисера Андрія Малюкова, 64 роки. У ньому йдеться про футбольний поєдинок між радянськими і німецькими гравцями в окупованому Києві влітку 1942 року. У стрічці знялися російські актори Сергій Безруков, Єлизавета Боярська, київський артист Остап Ступка.
"Свободівці" рвуть банери перед входом до синьої зали. Кидають клапті на підлогу і топчуть ногами.
— Цей фільм відверто українофобський, — заходить до приміщення Володимир Калугін зі "Свободи". Сідає в першому ряді. Біля нього мостяться інші. — Усі українофобські персонажі в ньому негативні. Це нацистські колаборанти, які допомагали розстрілювати євреїв. Одного з них зіграв Остап Ступка. Хотіли подивитися на цього нікчему, але він нам на очі показуватися боїться.
До зали забігають 10 "беркутівців". Хапають активістів попід руки, виштовхують із кінотеатру і ведуть до червоного автобуса. Висока дівчина на виході дістає із сумки прозорий пакет із десятком яєць. Кидає в міліціонерів. Одному влучає в око, іншому — в спину. Їй скручують руки, заштовхують в автобус. Туди ж заганяють іще 30 учасників протесту. Ігор Мірошниченко відчиняє задні дверцята буса. Із ним устигають вискочити п'ятеро. Євгена Кирилюка правоохоронець штовхає до салону. Той відбивається, падає.
— Не трогай его, поехали, — каже один "беркутівець" іншому.
— Ти глянь, які козаки, — Кирилюк киває на п'ятьох міліціонерів, які стоять біля входу в кінотеатр. — Форма, бронежилети, дубинки — все українське, куплене на наші гроші. Тільки от біда, що ці козаки не розмовляють українською.
— Ви би помовчали, — до Володимира Калугіна підходить полковник міліції років 50. — Зриваєте прем'єру фільму і ще нас робите винними.
— Якби ви були нормальний українець, то першим би набили пику цьому режисеру, — відповідає йому Ігор Мірошниченко. — А ви ненормальний українець, вам подобається, як із вас знущаються.
— А ви де народилися, нормальний українець? — питає полковник. — Моя батьківщина — Хмельницька область.
— Місце народження не має значення. Головне, як людина поводиться, — каже Мірошниченко. — Ви маєте служити народу, а не теперішньому відверто антиукраїнському режиму.
"Свободівці" сідають у білий мікроавтобус. Їдуть до Печерського райвідділу міліції, куди доправили затриманих.
Стрічку "Матч" рік знімали у Харкові та у Василькові під Києвом.
— Ми спиралися на факти, — розповідає російською на прес-конференції режисер Андрій Малюков. — Історики підтвердили, що в Києві під час німецької окупації була команда "Старт". Вона зіграла 11 поєдинків. 9 серпня 1942-го зустрілася зі збірною німецьких солдатів і офіцерів-зенітників. Виграла з рахунком 5:1. Через три дні відбувся матч-реванш, одначе кияни знову перемогли. 18 серпня всіх футболістів арештували і відправили до концтабору Сирець поблизу Бабиного Яру. Консультанти рік працювали з документами. Найбільше користувалися книжкою історика Володимира Пристайка. У ній зібрані протоколи допитів і листи. У фільмі ми змінили імена футболістів, бо не хотіли робити документального кіно. Додали деталі, адже про особисте життя гравців нічого не відомо.
На початку квітня активісти п'яти громадських організацій звернулися до Мінкультури з проханням заборонити показ картини в Україні. Але 20 квітня Державне агентство з питань кіно видало стрічці прокатне посвідчення, з обмеженням за віком до 18 років і з умовою демонстрації на вечірніх сеансах після 18.00.
— Її показали експертам наприкінці березня, — продовжує Малюков. — Після перегляду мені всі потиснули руку і сказали: "Гарний фільм вийшов. У нього буде чудова прокатна доля". А за два тижні все почало мінятися на догоду політичним переконанням. Його не пускали, щоби помститися за "сирну війну". Цей фільм потрібний людям будь-якого віку. На прем'єрі в Москві біля мене сидів 9-річний хлопець. Половину часу він плакав. Це свідчення того, що нам бракує картин про справжнє.
Остап Ступка виконав роль поліцая. Його герой, котрий розмовляє українською, знущається з євреїв і доносить на друзів.
— Роль цікава і багатогранна, — говорить Ступка. — Життєва позиція мого персонажа не збігається з моєю. Але для актора дуже цінно перевтілитися на сцені. У цій ролі я перетворювався на дослідника, який намагається з'ясувати, чому ця людина чинить саме так.
— Його персонаж вигаданий, — додає режисер. — Остап геніально зіграв київського обивателя, згодного жити за будь-якої влади. Це — портрет більшості нас. Ми часто буваємо такими, хоча цього не помічаємо.
Прем'єра фільму відбулася того ж вечора о 22.00.
— Історія про "матч смерті" вигадана, — киянин 78-річний Владлен Путістін сидить у п'ятому ряді. Його батько Михайло був лівим півзахисником команди "Старт". — Матчі справді відбувалися, але не всіх футболістів розстріляли. Мій батько і ще четверо членів команди втекли з німецького полону. Вони працювали на заводі "Більшовик". Якогось осіннього дня охоронець з автоматом задрімав. Вони побігли на теперішній проспект Перемоги, вскочили на підводи. Батько попросив погонича при німцях назвати його своїм сином. Інших футболістів розстріляли через півроку. Але під час судових процесів не знайшли доказів, що це зробили через результат футбольного матчу.
2 
1
Коментарі
1