— Син боїться залишатися один у кімнаті. Одразу плаче. Думає, його заберуть і ми більше не побачимося, — говорить 30-річна Ольга Якименко з села Рогинці Роменського району на Сумщині.
Її сина 7-річного Давида намагається відібрати колишній цивільний чоловік 63-річний Махмед Гюллер. Він — турок за національністю.
— Познайомилися десять років тому. Я навчалася у Сумському педагогічному університеті. Гюллер мав у місті бізнес. Моя подруга зустрічалася з його сином. Запропонувала в них попрацювати хатньою робітницею. Приходила кілька разів на тиждень. Платили близько 100 гривень на місяць. Махмед почав приділяти мені увагу — то квіти подарує, то пригостить чимось смачненьким. Такого раніше ніхто не робив і я закохалася. Розповів, що має трьох дітей. Але давно розлучений. Із жінкою не спілкується. Я повірила.
За кілька місяців Махмед придбав триповерховий будинок у Слов'янську на Донеччині. Ольгу покликав із собою.
— Там дізналася, що вагітна. Махмед був на сьомому небі від щастя. Але заміж не кликав. Коли поїхала в Суми на сесію, його мов підмінили. Перестав відповідати на дзвінки, вніс мене в чорний список. Урешті подзвонила його бухгалтер, назначила зустріч. Привезла мої речі та дві тисячі гривень на аборт. Я гроші не взяла. З батьками вирішили, що виховаємо дитину самі, — розповідає Ольга. — Гюллер приїхав за два тижні після народження сина. Падав на коліна, просив пробачення. Казав, не знає, що на нього найшло. Простила.
Давида записав на своє прізвище. Згодом дізналася, що він досі не розлучений. Виправдовувався, що то нічого не значить. Просто не хотів, аби колишня дружина відсудила в нього майно. 2013 року разом поїхали в Анталію на відпочинок. У цей час в Україні почався Майдан. Він побоявся вертатися. І ми залишилися на його батьківщині, — говорить жінка.
Махмед став проявляти норовливий характер. Часто сварилися. Ще гірше стало, коли до нас почала приїжджати його старша дочка — 43-річна Сима. Намовляла чоловіка проти нас з сином. Змушувала, щоб я їй прала і готувала їжу. Потім почала називати мого Давида синком. А вечорами про щось шепталася із Махмедом. Зрештою чоловік сказав, щоб я їхала назад в Україну. Опікунство над малим оформить Сима. Вона заміжня за росіянином, власних дітей не мають. Я відмовилася.
Коли Давиду виповнилося 5 років, Махмед сказав, що потрібно оформити документи для школи. Підсунув мені якісь папери. Згодом дізналася, що підписала відмову від сина на користь чоловіка. Після цього життя перетворилося на пекло, — продовжує. — Не випускав мене з дому. Лупцював навіть у присутності дитини. Одного разу так вдарив у живіт, що ротом пішла кров. Утекти від нього не могла. Гроші, документи сховав у сейф.
Улітку Махмед мав їхати до Слов'янська у справах. Ольга вмовила взяти її з сином, побачитися з батьками.
— Перед відльотом він тричі перевіряв мій чемодан. Казав, приріже, як захочу обманути. Вже вдома повідомила, що назад не повернуся. Махмед поклявся, що відбере в мене сина. Подав до суду.
Суд першої інстанції у Ромнах на Сумщині залишив Давида з батьком. Тоді зібралося все село й не дозволили судовим виконавцям забрати хлопчика. Розгляд апеляції призначили на 20 грудня.
— Дитина на суді все розповіла — як батько бив маму, як йому було важко вчитися у турецькій школі. Але суддя того не врахувала, — каже Ольга. — Махмед відкрито сказав, що всіх купив.
Ольга з Давидом живуть у батьків. Влаштувалася вихователем у дитячий садок. Син навчається в першому класі.
— Суд застосував міжнародне законодавство — Гаазьку Конвенцію 1980 року. За нею, незаконним утриманням вважається таке, що позбавляє батьків-іноземців можливості піклуватися про дитину на території іншої держави, — говорить суддя Євгенія Глущенко.
1 
1
Коментарі