— Я в могилу собі цю хату не заберу, — плаче 79-річний Михайло Вишиванюк із міста Біла Церква Київської області. — Як помру, хай син із донькою діляться нею між собою. Я лише хочу, щоб мені паспорт вернули. Бо ж мене без паспорта не поховають.
Михайло Петрович ходить із ціпком та милицею. Мешкає в цегляному трикімнатному будинку з 47-річним сином Володимиром, невісткою Галиною, 46 років, та 18-річною онукою Вікторією. Дружина Ольга померла два роки тому, донька Валентина живе окремо.
— Петрович нещодавно інсульт переніс, але здоров"я вже поліпшується, — каже про батька Володимир Вишиванюк. — Він цю хату своїми руками звів. А тепер сестра хоче забрати її. Натомість пропонує йому жити з онуками в однокімнатній квартирі.
Михайло Вишиванюк починає плакати.
— Наприкінці травня приїхала до мене донька, — згадує. — Сказала, що хоче забрати до себе. Помити, підстригти. Посадила в бусік та й повезла в якусь контору біля гостиниці. Казала, що хату хоче продати. Якийсь чоловік умовляв мене підписувати папери, але я відмовився.
Чоловік повернувся додому. Виявив, що зникли його паспорт і документи на будинок. Син Володимир поскаржився в міліцію. Кримінальну справу проти жінки не порушили.
Володимир і Валентина посварилися два роки тому, після смерті матері Ольги Федорівни.
— Мама ховала долари в Біблії, — ділиться Володимир Михайлович. — Кинулися збирати гроші на похорон, а їх немає. Питав у сестри. Вона сказала, що не знає. Материне золото теж пропало.
Володимир говорить, що після смерті матері сестра забирала батькову пенсію. Запевняла, що збирає гроші на пам"ятник.
— Пам"ятника досі нема, як і батькових грошей, — обурюється. Чоловік ремонтує квартири. — Я у 1990 роках дав сестрі 600 доларів, щоб купила собі трикімнатну квартиру в Білій Церкві. Кілька років тому вона продала її, віддала назад 600 доларів, ще й свідків покликала. Але що зараз ці гроші? У 1990-х за них можна було машину купити.
Володимир допомагає батькові відновити втрачені документи. Каже, зараз це складно.
— Батько народився в Івано-Франківській області. Щоб виготовити новий паспорт, треба метрику звідти, — пояснює. — Але тепер немає вже того району, де він народився. Нові документи на хату теж не можемо зробити. Батько постійно плаче. Просить вернути паспорт.
Валентина Бойчук працює санітаркою в обласному психоневрологічному диспансері для літніх людей. Із чоловіком Дмитром і трьома дітьми мешкають у двох кімнатах у гуртожитку. Найстарший син Михайло живе окремо в однокімнатній квартирі. Валентина хотіла поселити до нього дідуся.
— Валю, ходім зі мною, будеш за свідка, — звертається до колеги, коли дізнається про приїзд журналіста.
Синьоока білявка запрошує до кабінету. Одразу починає плакати.
— Я хотіла, аби батько розділив хату між мною і братом, — говорить. — Але брат не допускає мене до батька. Я ж його годувала. І мати в лікарні тільки я доглядала.
Валентина запевняє, що документів не брала. Про паспорт радить запитати у Володимира.
— Брат не пускає сестру в батьківську хату, — підтримує Валентину її колега. — Якось Валіна донька понесла сиру Михайлові Федоровичу. Так дядько сир забрав, а дівчину вигнав.
3 
1
Коментарі