"Тільки десь машина проїде — зриваюсь" - міліціонери припинили охороняти двір Ніни Москаленко

 

— Поки всьо спокійно. Я копаю город, Ніна ходить по судах і міліції, активісти ночують, — мружить очі 70-річний Олександр Шумов. Збирає скошене бадилля на городі киянки Ніни Москаленко, 48 років. Другий рік у неї намагаються відібрати дім, бо не схотіла міняти його на аналогічний за 50 км.

Вранці 21 червня у дворі порожньо. Стежка перед хвірткою встелена розчавленими вишнями, бо плоди з високого дерева нікому зривати. За два двори працює екскаватор, матюкаються робітники.

— Олександр Олександрович нам майже весь город посадив. Торік його витоптали, нічого не зібрали, дай Бог цього щось виросте. Уже картопля є, кабачки будемо саджати, — витягує лопату син хазяйки, 17-річний Ярослав Москаленко, йде допомагати Шумову.

14 червня Ніну Москаленко почали викликати на допити до Печерського районного управління міліції. Беруть пояснення по всіх заявах, які та писала під час нападів.

— Ніну тепер всюди тягають: суди, міліція, телебачення, — Шумов показує акуратні рядки під тином. Кожен позначений тичкою. Біля хати на старій куфайці сплять п'ятеро цуценят. — Це Елочка загуляла, привела. Якщо комусь треба спанієль, хай приходить і бере. Зараз досаджу картоплю, потім засиплю її глицею, що вчора з Яриком у Ботанічному саду назбирали. Так ще трипільці садили.

Двір Ніни Іванівни має 20 соток, межує з Національним ботанічним садом. Поділений на три частини. Дві належали Ніні Москаленко, третя — невідомому Юрієві Бабенку. Цьогоріч Печерський райсуд відібрав у вчительки третину. Передав Сергієві Михайленку, племіннику покійного вітчима вчительки.

Олександр Олександрович веде до "штабу" — кількох наметів перед вікнами будинку. Тут ночують кияни, які захищають учительку від нападів.

— Через тих рейдерів я з хати вже не виходжу, — з вікна виглядає 82-річна Ганна Макарівна, мати господині. — Ви тільки гляньте, що ці звєрі з хатою зробили. Стіни порозбивали, весь бетонний плот рознесли.

Замість колишнього бетонного тину двір огороджений сіткою-рабицею. Її подарував один із активістів. Вікна розбитої частини дому заставлені мішками з піском, стіни підперті тичками. На місці печі лишилась діра у стелі, всередині тхне смаленим.

— Зараз рейдери змінили свою тактику, — з хати виходить Ніна Москаленко. — Я ж після кожного нальоту давала заяви в міліцію, їх назбиралось десь 30-35 штук. Раніше на них не реагували, а зараз по кожному випадку смикають. Кожен день іду в міліцію або суд.

А де чоловіки, які жили у частині Юрія Бабенка?

— Ті наркомани десь пропали. Але все одно якісь хлопці щодня ходять, фотографують хату. Раніше міліціонери чергували у провулку, а 14 червня зняли пост. Тепер боюсь, що піду в суд, а рейдери налетять і все знесуть. Лягаю спати у спортивному костюмі. Щоб змогла вибігти, як раптом приїдуть.

13 червня суд відмовився закривати справу проти Ніни Москаленко. Жінку звинувачують у побитті гостя.

— Я цілими днями молилась, щоб суддя її закрив. Але ні. Судді було важко продовжувати справу, постійно бігав із кимось радитися. Зараз я найбільше боюсь, щоб із Яриком нічого не зробили. У листопаді він стане повнолітнім. Зловлять його на вулиці, підкинуть наркотики і почнуть шантажувати. Уже ночами не сплю, кожного шороху дослухаюсь. Тільки десь машина проїде — зриваюсь. Ті генерали — Денисюк і Грицак — сняться ледь не щоночі. (Ніна Іванівна упевнена, що її двір хочуть забрати генерали-лейтенанти міліції Василь Грицак і Станіслав Денисюк. — "ГПУ").

Волонтери вам допомагають?

— Переважно морально. Дехто приходить чергувати, меблі привозять. Один чоловік із Броварів привіз паркан, уже поставили. Вчора якісь люди з Черкащини привезли півмішка картоплі.

19 червня Апеляційний суд визнав вас спадкоємцями першої черги, а Михайленка — другої.

— Це не основний суд. Він лише визнав, що Михайленко не може вимагати в мене частину будинку. Може претендувати на хату, тільки якщо зі мною чи мамою щось станеться.

×