вівторок, 24 квітня 2018 07:55

Батьки понад 30 років не випускали сина з квартири

Автор: www.kriminal.ictv.ua
  Микола Хомич із міста Калуш Івано-Франківської області лежить у палаті спеціалізованого пансіонату. Чоловік має затримку психічного розвитку, глухонімий
Микола Хомич із міста Калуш Івано-Франківської області лежить у палаті спеціалізованого пансіонату. Чоловік має затримку психічного розвитку, глухонімий

У місті Калуш Івано-Франківської області батьки понад 30 років не випускали з квартири сина Миколу Хомича. Чоловік — глухонімий, має затримку психічного розвитку. Люди прозвали його "квартирний Мауглі". Він неосвічений, не вміє тримати столові прибори, не може самостійно пересуватися. Зараз йому — 38.

До квартири Хомичів працівники соціальної служби вперше потрапили в середині лютого, коли помер батько Миколи. Небіжчик два дні пролежав у ліжку накритий ковдрою.

— Хомичі затопили сусідку знизу. Коли та прийшла, відкрила двері Шура — власниця. Сказала: "Петя умер, наверное. Накрыла его. Может, отойдет. А то совсем холодный", — розповідає 62-річна Надія Рим, директор територіального центру соц­обслуговування Калуша.

За кілька тижнів після смерті чоловіка в Олександри Хомич стався інсульт.

— Відмовлялася їсти, тільки воду пила. Миколу годували сусіди. Вони й викликали соцслужби та лікарів, — розповідає заступник директора Калуського центру соціальних служб Василь Ільницький, 42 роки.

— У квартирі не було чим дихати, — продовжує Василь Ільницький. — Скрізь брудно. Микола сидів у кухні біля вікна. Повторював "гу-гу", щось показував однією рукою на іншу. Людей не злякався. Його мати нерухомо лежала в кімнаті. Здивувалися, що їй 61 рік. Виглядала старшою за 70.

Олександру Хомич забрали до спеціалізованого пансіонату Івано-Франківська.

— Не считала нужным выводить сына. Есть балкон, окна. Просто без общения был, а что заперт — брехня. Он глухонемой, боялась за него. Думала, мы с ним проживем, как получится, — пояснює на камеру одному з телеканалів Олександра Хомич.

Із родичами та ­знайомими сім'я не спілкувалася. Жили на три пенсії, одна з яких — за інвалідність сина.

— Вони нікого не пускали в помешкання. Родичі привозили їм із села молоко і лишали під дверима. Коли жінку забирали в лікарню, хотіли відправити її сина в інтернат, бо обслуговувати себе не міг. Почали шукати документи. Паспорт був недійсний — своєчасно не вклеїли фото. Місяць виправляли це і збирали довідки, — каже Ільницький.

— Говорять, подружжя випивало, тому сторонніх у хату не пускали. Ніхто не знав, що там відбувається, — каже Надія Рим. — Микола в 2 роки захворів свинкою. Через ускладнення оглух. Коли підріс, мати віддала його в школу для слабочую­ючих. За два місяці забрала. Пояснила, що його там обіжали. З того часу не виводила на вулицю.

Миколу забрали до психоневрологічного інтернату у Снятині на Івано-Франківщині.

— Був заросший, небритий, немитий. Видно, що весь час лежав на одному боці. Мав мозоль на лівій руці, якою голову підпирав. Одне коліно погано функціонує, у другому — запальний процес. Лікувати треба. Може, й ходитиме. Поки що пересувається на інвалідному візку, — каже терапевт інтернату 65-річний Зіновій Волощук. — Найбільша проблема, що не розуміє мову. У закладі є глухонімі. Вони можуть читати по губах, спілкуватися жестами. Микола ж зовсім не пристосований до життя.

З іншими пацієнтами чоловік не контактує. До медпрацівників звикає.

— Агресії в нього немає, лише самооборона. Може ховатися під одіяло. Але розуміє побутові речі. Коли покупали і дали спортивний костюм, то сам одягнувся. Часто вивозимо на вуличні прогулянки. З інтересом роздивляється, як будівельники ремонтують фасад. Спочатку і ложку до рук не брав. Тепер їсть самостійно, хоч і розливає. Набрав у вазі, — говорить Зіновій Волощук.

Родичі Миколи Хомича можуть забрати його до себе. Інакше — перебуватиме в інтернаті до кінця життя.

Зараз ви читаєте новину «Батьки понад 30 років не випускали сина з квартири». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути