Водоспад

 

У дитинстві я мав американську поштову марку з Ніаґарським водоспадом. Вона була чорно-біла, точніше — коричнева, тобто двоколірна, як і всі тогочасні марки. Водоспад на крихітному малюнку не вражав нічим особливим. Хіба що своєю назвою, за якою вчувалося гуркотіння води, що падає з урвища, та ще, можливо, підсвідоме відлуння різноманітних текстів, де водоспад згадується як одне із найбільших чудес світу.

Та марка не збереглася. Ймовірно, я її викинув, тому що вона була добряче надірвана і, з колекціонерського погляду, не мала жодної цінності. Згадав я про неї допіру за 40 років, коли поїхав із друзями на Ніаґару з канадського боку і піддався загальній обсесії — пропливтися річкою на туристському катері аж до самісінького водоспаду, до гримучих потоків води, від яких розлітаються бризки на сотні метрів, і ти відчуваєш їх. Спершу як дощ, потім як зливу, а тоді, коли катер зупиняється метрів за 20 від водоспаду, ти опиняєшся мовби в самій його серцевині, поза часом і простором, під потоками, від яких не рятує ні завбачливо виданий плащ, ні каптур, ні міцні черевики. І ти вже навіть не можеш розплющити очі, ані навіть відкрити рот, щоб промовити слово, бо ти вже в підводному, в іншому світі. Хоча насправді ти навіть не злився зі стихією, а всього лише ледь-ледь до неї наблизився.

Ти навіть не можеш розплющити очі

А тоді катер знов відпливає на безпечну віддаль, де тепло й сонячно, де можна обтріпатися й обтертися, зійти на берег, обсохнути, напитися кави, зробити веселі знімки, купити футболку із написом Niagara Falls, чашку з малюнком, пару поштівок. І при цьому нарешті згадати про чудесну марку з дитинства, яку так необачно викинув і з якої час тепер починати справжню колекцію.

×