Уночі 1 червня окупанти атакували Україну 10 крилатими та балістичними ракетами "Іскандер". Були спрямовані на Київ.
Українська протиповітряна оборона збила усі цілі, але уламки ракет попадали у Дніпровському, Дарницькому та Деснянському районі. В останньому вони впали біля поліклініки за 4 хв після оголошення тривоги та вбили трьох людей – двох дорослих і дитину.
Ще дев'ятеро людей були госпіталізовані, а п'ятеро отримали допомогу на місці, повідомив міський голова Віталій Кличко. Загалом унаслідок нічного обстрілу Києва постраждали 19 осіб.
Кореспондентка Gazeta.ua побувала на місці падіння уламків ракети в Деснянському районі. Поговорила з очевидцями та з'ясувала, чи дійсно двері до бомбосховища були закриті під час тривоги і туди не змогли потрапити кияни.
ДИТИНА ВИЖИЛА
Вдалині починає вити сирена, чоловічий голос за кількасот метрів звідси сповіщає про небезпеку – це вже третій сигнал повітряної тривоги від ранку. Люди починають пришвидшувати кроки й прислухаються до різких звуків.
– Скотч був на вікнах, то це спасло, – каже чоловік жінці поряд і поспішає в підʼїзд з рулеткою і кухонним ножем в руках. – Так би вбило.
Ближче до вул. Академіка Курчатова, 18А натовп густішає. Вікна місцевої кавʼярні пішли мереживними тріщинами. За столиками у тіні каштанів сидять очевидці – пʼють каву, воду й майже не розмовляють.
Периметр дитячої поліклініки одразу за кіоском загородили червоно–білою стрічкою, навколо зібралися кияни, журналісти, поліція й медки. Рятувальники обходять сусідні будинки й скидають з вікон на траву пошкоджені вікна й двері. Під бетонним стовпом складають на купу бите скло, пошкоджені речі та одяг.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Сховище наче спеціально закрили" - родичка загиблої від ракетного удару по Києву
– Будь біля Ярослава. А вона ж ще нічого не знає, – каже жінка у довгій обтислій футболці, на вигляд років 60. Має на увазі онуку, яка ще не дізналася про смерть своєї матері. – Якби ж я знала, що вона піде сюди. Нащо?
Називається Тетяною й починає знесилено плакати. Її невістка загинула вночі біля входу поліклініку. Наталя Межейко разом з 9-річною донькою й чоловіком Ярославом після сигналу тривоги вийшла з будинку й пішла в укриття. Уламок ракети впав біля них.
– Прийшли в поліклініку в убєжище, кожен день ховалися. Цей раз закрили, с*ки, – Тетяна не може стримати риданяя. – Дитина вижила, а вона загинула. Усі ці півтора роки тут ховалися. Прийшли під укриття й охоронець не відкрив двері. Жінки закрили дітей своїми тілами, а самі загинули. Так онучка вижила, тільки з ножкою щось.
Коли прибіг, вона вже всьо
Наталі тиждень тому виповнилося 34 роки. Чоловік Ярослав поруч розмовляє з правоохоронцями. Його очі виказуть втому – почервоніла рогівка, великі синці.
– Молода дівчина! Він (Ярослав. – Gazeta.ua) був з ними, вона його послала найти охранніка. Каже: "Іди постукай, щоб він відкрив укриття". І сразу вибух. Коли прибіг, вона вже всьо, – розповідає у розпачі жінка.
Місцеві розповідають, що охоронець часто приходив на роботу на підпитку. У такому ж стані його дістав з підвалу Ярослав сьогодні вночі, запевняє.
– Люди щодня ходять, усі одні й ті ж самі й сьогодні були, – розповідає вдівець. – Просто якби їм відкрили, то не було б нічого. Поубирали б і жертв не було б. Просто із–за однієї людини, яка… Ну пахла вона добре, коли я її взяв за одне місце.
ГЕНОЦИД
Вибух пролунав за пʼять хвилин після сповіщення про небезпеку. Росія випустила по Києву балістичні ракети, уламок однієї з них залишив глибоку вирву біля медзакладу.
У військовому вбранні з укриття школи поблизу виходить мер столиці Віталій Кличко. Розмовляє з заступником райдержадміністрації й наголошує на тому, що треба ретельно перевірити навколишні будинки. Усього руйнувань зазнали вісім житлових будівель – вибиті шибки, двері й тріщини в стінах.
– У мене погибла тут невістка, – Тетяна підходить до Кличка й починає кричати. – Я прибігла з роботи спеціально вам в очі подивитися. Я хочу знати, хто буде за це покараний? Завжди було открито, а сьогодні закрито. Де наш захист? У нас нема ні бункеров, немає бронемашин.
Я хочу знати, хто буде за це покараний?
Міський голова мовчки слухає жінку й намагається не перебивати.
– Це геноцид, – нарешті каже Кличко й видно, що він почувається розгублено.
– Я все життя проробила день у день!, – продовжує Тетяна. – І це захист моєї країни? Це захист моєї внучки? Я хочу знать, чи хтось буде винний за те, що погибла моя невістка? Не лєвий, правий, не замовчать. Чи може завєдующа, син розказував, як хтось кричав із жінок, а вона: "Та закрийся ти вже". Як тільки може жінка таке сказать. Вона була молода, гарна, а тепер в дитини немає мами, від дитини ховаєм телефона.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скільки мільйонів доларів Росія за ніч "вистріляла" по Києву ‒ експерти назвали суму
Охоронця поліклініки арештували, а Київська міська прокуратура одразу взялася розслідувати справу. Віталій Кличко також звернувся до Офіса президента та уряду з проханням відсторонити від виконання обовʼязків голову Деснянського району Дмитра Ратнікова на період слідства.
– Я розумію ваші емоції, прийміть співчуття, – каже мер. – Слідство зараз встановить, чи було зачинене укриття. Тут поруч ще одне є в школі.
– Воно було зачинене!, – кричать в унісон очевидці, що обступили Кличка.
ВОВЧЕ ВИТТЯ
Поліція продовжує збирати свідчення людей. На асфальт з тріском летить бите скло з будинків, чути звуки пилки на четвертому поверсі багатоповерхівки навпроти. Сусіди допомагають один одному забити вікна – фанерою, дошками чи прозорою плівкою.
У кавʼярні жінка з собакою на повідку, прийшла з малим сином. Беруть гранатовий чай. Взуття прилипає до лінолеуму через цукровий сироп, що розлився з розбитої пляшки. Єлизавета Дрьоміна проживає в багатоповерхівці за адресою вул. Академіка Курчатова, 16. Вияснилося сьогодні, що нашого будинку немає в реєстрі, зізнається киянка.
– Немає офіційного приходу грошей. Квитанції приходять, а кому ми платимо, не зрозуміло, – каже російською Ліза. – Жеку, мабуть. Тепер зрозуміло, звідки у начальниці нова машина.
Будинок жінки звели ще в 1862 році як гуртожиток для працівників хлібозаводу. Зараз там розміщені комунальні квартири.
– У мене постраждали всі три кімнати, вилетіли повністю всі вікна, – розповідає Єлизавета. – У нас пішли тріщини й у всіх сусідів двері не зачиняються тепер. Під шпалерами пішли горизонтальні тріщини, по дві на кімнату.
Якби не Тася, то мене б убило склом
Під час вибуху жінка була вдома з родиною. В укриття йти не збиралися, а врятувало від осколків те, що 19-річна дочка попросила відійти від кухні.
– Якби не Тася, то мене б убило склом. У нас вікна позалітали на десять сантиметрів у двері шаф. Спросоння побачила помаранчеве світло за вікном, як дим на футбольному полі пускають кольоровий, – згадує Ліза. – Ми на сходи вибігли. Ми не бачили, як охоронець пʼяний ходив, нічого такого. Почули вже тільки, як жінка біля поліклініки плакала, вона вила просто. Стояла біля когось із загиблих і як вовк вила.
Тепер родина не може подати заявку на відшкодування, адже будинку просто не існує. Міськрада пообіцяла допомогти вирішити питання.
– Син дуже злякався, – додає наостанок киянка.
– Мене аж трусило, – каже схвильовано хлопчик у кашкеті, на вигляд 4 роки.
ВИБУХИ І КРИКИ
Під густими кронами блукає світловолоса жінка у бавовняній сукні. Олена проживає у тому ж самому незареєстрованому будинку.
– Це не укриття– а одне названіє, – каже жінка. – Даже охраннік, який там откривав постійно, казав, що якщо щось попаде, то все заллє водою. Там же одні труби. Укриттів немає, у нас на масиві тільки дитяча й доросла поліклініка. Там є підвали з двома виходами, але ж це не можна назвати укриттям. Зазначений також підвал глибиною півтора метри – там кішки живуть.
Киянка прокинулася від сигналу тривоги й вже за кілька хвилин почула три глухих вибухи. Десь далеко збили, припускає.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Може бути нокаут" – президент натякнув Кличку на відповідальність за закрите бомбосховище
– Я встала, побігла на балкон, а в мене вікна виходять на поліклініку, – згадує Олена. – А потім бабахнуло тут, але я думала, що це в бік школи, бо такий стовп пилу стояв до 20 метрів, широкий. Уся квартира в мене піжд товстим шаром пилу. Люди повиходили надвір і почали кричати. Стало світати, народ ходив туди-сюди.
Жінка не вважає винним у трагедії тільки правоохоронця й не вірить, що він був напідпитку.
– Люди часто туди приходили, іноді на всю ніч. З дітьми, собаками й сиділи, – додає наостанок Олена.
Люди з усього міста почали зʼїжджатися на місце трагедії. Приносять гвоздики й півонії, під загороджувальними стрічками кладуть дитячі іграшки. У столиці відмінили всі заходи, заплановані до Дня захисту дітей.
3 
1
Коментарі