"Українська армія зараз - найбільш ініціативна в світі" - снайпер Олена Білозерська

Повномасштабне російське вторгнення застало вдома, в Києві. На той момент я рік як демобілізувалась. Як і всі, мала купу планів на подальше життя. І так само, як у всіх, вони накрилися мідним тазом. Побігла до військкомату і повернулась до армії.
Змінилися ми. Зараз війна торкнулася кожного. У людей, тих, що залишилися в Україні або повернулися з початком війни з-за кордону, повністю зник страх. Коли війни не боїться фронтовик з величезним бойовим досвідом – це нормально. А коли вчорашній викладач чи менеджер – це в позитивному сенсі шокує. Мирні роботящі українці раптово виявились найкращими воїнами.

Ви не уявляєте, які вони всі молодці. Мотивовані і швидко навчаються. За три тижні війни у нас у підрозділі жодної серйозної сварки і жодного випадку вживання алкоголю.

Бажання знищувати окупантів, яке об'єднує зовсім різних людей. Причому бажання не суворо-пафосне, а веселе, з жартами, суто українське.

 

Всі, хто мають бойовий досвід, повинні зараз бути на передовій. Засуджений – такий самий патріот, як майже всі українці зараз. Несправедливо не дати йому можливість довести це дією. Я знала кількох колишніх засуджених, які на війні проявили себе якнайкраще. Якщо говоримо про справжніх злочинців, то нема чого їм сидіти у рятівному тилу, коли можна спокутувати свою провину на фронті. Ризики – припускаю, що засуджені за кримінальні злочини можуть мати схильність до мародерства та інших негативних речей, які підривають боєздатність. Командирам, у підрозділах яких є такі люди, слід приділяти їм більшу увагу.
Треба дивитися на статті, за якими їх засуджено. Ті, що скоїли нетяжкі злочини, винуватці ДТП, ті, що вбили з необережності чи при самообороні, засуджені вперше – всім їм треба дати шанс. А от рецидивістів, ґвалтівників тощо я б на фронт не пускала і зброю їм би не давала.

Правильно не випускають. Це обов'язок чоловіків захищати свою країну. Несправедливо, коли найкращі ризикують життям, а боягузи відсиджуються. А користь буде – навчаться, куди вони дінуться.

Не давати на це часу і можливостей. Одна з головних їхніх проблем зараз – це логістика. Бетон, і не лише його, ще треба завезти. А якщо на лініях комунікацій працюватимуть спецпризначенці і партизани – хрін вони що завезуть. Поки немає суцільної лінії фронту, їхні комунікації беззахисні, їх можна вибивати елементарними засідками.

Не зупиняти війну ні на мить. У маневреній війні ми маємо перевагу. Навіть тому, що за ці вісім років український солдат, який знаходився у взводно-опорному пункті, де місяцями командував простий сержант, навчився проявляти ініціативу і приймати самостійні рішення. Українська армія зараз - найбільш ініціативна в світі. На відміну від російської, де у першій машині їде командир батальйону, бо він єдиний, хто знає дорогу, а решта просто сунуть за ним, як отара. Як тільки російського командира вибивають, вся орда не знає, що робити. Кидає техніку й розбігається по лісах, де стає легкою здобиччю місцевих мешканців.

Полонені повинні знаходитись у таборах для військовополонених, з дотриманням усіх міжнародних норм і конвенцій. Так ми демонструємо світові, що ми цивілізована нація. До того ж, наявність великої кількості полонених деморалізує супротивника.

 

Чудова ідея. Кожен додатковий багнет - це допомога Україні. Мотивація у цих іноземців різна. Багато хто не любить росіян. Дехто прийшов захищати цивілізований світ від дикої орди. І абсолютно всім подобається воювати на боці світла, за мирних працелюбних людей, на яких напали і вони відчайдушно захищаються.

Армія у Росії, як бачимо, слабка. А от пропаганда була потужна. Тому й переоцінювали. Насправді для мене не була несподіванкою слабка боєздатність ЗС РФ. Головна причина цього - абсолютна нездатність вищого командування РФ до сучасного планування через негативний відбір і тривалу незмінність вищого керівництва збройних сил. Ці люди не сприймають жодних ноу-хау і мислять застарілими схемами часів Другої світової. Весь цей час нагору просувалися не військові професіонали, а інтригани й лизоблюди, які озвучували те, що хотів почути Путін. Всі інші причини – похідні від цієї.

Тому що Захід боїться ядерної конфронтації з РФ. Якби закрили небо, це в рази зменшило б втрати серед українських цивільних.

Росіяни теж жертви власної пропаганди. До них досі не дійшло, що їхня "непереможна армія" може програти війну, і тоді доведеться відповідати за скоєне. Точнісінько як гітлерівці.
Полонені – негідники і брешуть. Кожен з них отримував підсилений боєкомплект, за який розписувався. "Поїздка на навчання" - це загальна легенда, яку їм довело начальство. А взагалі, те, що кажуть будь-які полонені чи в'язні, не повинно братися до уваги. В 99% випадків вони кажуть нещиро – не те, що думають, а те, що від них хочуть почути, бо сподіваються полегшити тим власне становище.

Змінився масштаб, а більше нічого. В основному, змінилась наша армія, а не їхня. Офіційній статистиці ворожих втрат, бачачи сотні відео зі спаленою технікою з літерою Z, вбитими і полоненими, не маю підстав не довіряти.
Їхні слабкі місця – брак ініціативи на всіх рівнях, відсутність сучасного планування вищим командним складом, слабка одиночна підготовка бійців, неналагоджена логістика, і, принаймні на початку вторгнення - повне нерозуміння того, куди прийшли і що на них тут чекає.

Таке враження, що її взагалі немає. Так не воювали в минулому і тим паче не воюють зараз. Вони спробували провести поліцейську операцію на території і в країні. Для спроби упокорення якої потрібне повномасштабне залучення всіх ресурсів Росії і багатомільйонні армії. Це не свідчить про їхній розум і професіоналізм.

Ініціатива, мотивація, ідеальна самоорганізація, добре налагоджені комунікації й абсолютна безстрашність. Щоб добити противника, потрібно не давати йому зализувати рани. Тобто, найближчим часом не треба змінювати тактику, яка на даному етапі війни приносить успіхи.

Бачать, що не можуть перемогти армію. Влаштовують геноцид цивільним, щоб примусити вище політичне керівництво України сісти за стіл переговорів і зрештою капітулювати.

Їхні реальні резерви – тільки поголівна мобілізація в Росії. Чи зможуть вони провести її зараз – питання дискусійне.