середа, 04 січня 2006 15:40

Русланова народилася на Харківщині

Автор: фото: Олекса КРАСНИЙ
  Актриса Ніна Русланова зупинилася в готелі ”Україна”
Актриса Ніна Русланова зупинилася в готелі ”Україна”

До Києва з антрепризою приїхала російська актриса Ніна Русланова, 65 років.

— Приходьте завтра в готель "Україна", зустрінетеся з  Руслановою, — подзвонили мені з театральної компанії, яка привезла спектакль.

— Кажуть, вона не любить журналістів, — відгукнулася я.

— Це неправда, — запевнила мене співрозмовниця.

Ніна Русланова з"явилися на зустріч без запізнень, з колежанкою — Мариною Яковлєвою, 46 років, яка майже не долучалася до розмови. Ніна Іванівна прийшла в чорній блузі в горошок і чорних спідниці та хустці, Яковлєва — у трав"янистого кольору в"язаній кофтині. Обидві були в чудовому настрої.

Пані Ніна розповіла про антрепризу, з якою приїхала:

Карцером служив льох, де зберігали картоплю

— Як завжди, був такий цейтнот! — зізналася вона. — Актори — з різних театрів, до всіх треба підлаштовуватися. А в мене занедужала донька, Олеся, — крупозне запалення легень. І потрапила в реанімацію. Я боялася, що моя дівчинка помре. Що робити? Якщо сидіти весь час із нею — підведу колектив. Я моталася між репетиціями та лікарнею. І спектакль випустили, і дочка, слава Богу, одужала.

Маєте друзів серед київських акторів?

— Раніше їх було багато, а тепер розгубила, через нестачу часу. — Вона покрутила в руках мобільний телефон, що лежав на столі, й  продовжила:

— Це ж треба передзвонюватися, писати. А я ледача. Дружила з режисером Гришею Кононенком, ще з Харківського театрального інституту.

І признається, що й не збиралася бути актрисою.

— Після восьмого класу освоїла спеціальність штукатура-маляра. З подругою по гуртожитку ділили одне пальто на двох, щоб узимку по черзі бігати у вечірню школу. Але зрозуміла, що так далі жити не можна, і поїхала до Харкова — у театральний інститут.

Народилася Русланова на Харківщині — у містечку Богодухів. Дитинство провела у Харкові. Двомісячним немовлям потрапила до одного з харківських дитбудинків. Каже, що жила аж у шести. Там часто бували вечори художньої самодіяльності. Їй тоді було років п"ять чи шість.

А день народження я собі вигадала сама!

— Я співала, читала вірші... Директор дитбудинку дуже любила ці концерти. Бувало, в залі сиділа тільки вона. Якось я наступила на цвях і пробила ногу, — пригадала пані Ніна. — Мене відвезли до лікарні. І ось приходить до мене в палату ця директриса...

Русланова на хвилинку замовкла.

— Поява високого начальства для вихованців інтернату означала або покарання, або догану, — продовжила. — Усі боялися потрапити в карцер. Карцером служив льох, де зберігали картоплю. "Як твоє прізвище?" — питає мене. "Не знаю", — відповідаю. "А знаєш таку відому співачку Лідію Русланову?" Звісно, я про неї чула. Директорка погладила мене по голові й сказала, що відтепер я також носитиму прізвище Русланова.

А вже день народження я собі вигадала сама! — додала гордо. — 5 грудня, за часів Сталіна, День Конституції — вихідний.

Ще навчаючись у театральному училищі ім. Щукіна в Москві, 1967 року Русланова знялася у фільмі "Короткі зустрічі" українського режисера Кіри Муратової. У неї, до речі, знімається й досі. Остання спільна робота "Настроювач" отримала немало призів на різних кінофестивалях.

Ви знялися у 80 фільмах. Непросто знаходити спільну мову з партнерами?

— Були дуже складні партнери, а бували й легкі. От Станіслав Любшин мав легкий, хоч і примхливий характер. Така він людина, а професіонал — чудовий... Андрій Миронов теж був чудовим партнером... Володю Висоцького пам"ятаю погано, з ним була моя перша стрічка. Запам"яталася сама лише зустріч. З молодих люблю Георгія Делієва (лідер комік-гурту "Маски-шоу". — "ГПУ"). Він відчуває партнера, кажучи по-українськи, "шкурою".

Це було так нудно, з чужими людьми... Вони п"яні — я твереза

Вам до вподоби сучасний кінематограф?

Відповідаючи, вона подається всім тілом уперед.

— Коли я дивилася фільм "Доля людини"... І коли показували момент, де хлопчик каже: "Папка, папка! Я знал, что ты меня найдешь", — у мене завжди пробігали мурашки по спині. Це кіно знаходить відгук у моїй душі. А коли дивлюся нинішнє, мурашок немає. "Ночной дозор" — це не про життя, не про нас, а про якихось незрозумілих людей, які мені не ці-ка-ві, — останні слова акторка вигукнула по складах.

Як зустрічатимете Новий рік?

— Найкраще нічого не планувати, — зізналася. — Якщо наперед загадуєш, завжди погано виходить. Якось мене запросили вести новорічний вечір у будинку відпочинку. Я прокляла все на світі! Це було так нудно, з чужими людьми... Вони п"яні — я твереза. Це кошмар!

Попрощавшись, Русланова й Яковлєва повернулися в номери. Їм запропонували вечерю в ресторані, проте актриси відмовилися. Мовляв, був надто щедрий обід. Зате відвідали суші-бар "Тампопо". Із собою їм там дали пакунки з гостинцями. Яковлєвій дісталися суші, а Руслановій — хліб із салом.

— Коли ми приїхали в суші-бар, — розповіли організатори, — Ніна Іванівна трохи засмутилася: "Я так хотіла борщу з пампушками й салом..." От їх і принесли спеціально для неї.

Зараз ви читаєте новину «Русланова народилася на Харківщині». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути