74-річна полтавка Раїса Негребецька 20 років тримає в своїй квартирі курку й трьох півнів. Живе в багатоповерхівці на вул. Калініна, 48. Птахів називає за кличками.
— Неможливо жити з "курячою мамою", — говорить біля п'ятого під'їзду мешканка будинку Алла Василівна. — Живу поверхом вище. Влітку вікна не відкриваю, бо не дихнути, забиває легені. В усіх квартирах з'явилися прусаки й блохи. Просили вивести птахів, навіть за 100 гривень хотіли купити. Ні в яку. Каже, любить свіженькі яєчка. Чоловік приходив із дому навпроти, послала куди подалі. Півні співають днями й ночами.
3 вересня о 18.30 в квартирі № 75 голосно кукурікає півень. Червоні металопластикові двері відкриває Раїса Негребецька. У жінки бліде обличчя, в рожевій нічній сорочці, волосся зібране гребінцем на потилиці.
— На чужого кричать, — каже Раїса Федорівна, запрошує увійти. В двокімнатній квартирі різкий запах курячого посліду. Підлога пофарбована в коричневий колір, без килимів. На старих меблях шар пилу та пшениця. З одної до другої кімнати бігають двоє півнів. У кухні накидана трава. Під стелею в шафі сидять курка та півень.
— Тут ночують мої мальчики — Рябко, Рижик, Бурка та дєвочка Сівка, — показує на полицю над брудним посудом. — Я їм бур'ян з городу ношу, зерно купую. Дуже люблять тараканів.
Птахів завела на початку 1990-х разом із сестрою, щоб продавати яйця.
— Тоді важко жилося, перестройка була. З грошима скрутно. Носили на базар яйця, самі їли. Сестра померла кілька років тому. Я курей залишила, бо й зараз нелегко живеться. Вони ніжні, люблять сидіти на руках, — гладить одного з півнів, той махає крилами, залазить на плечі. — Розмовляю з ними. Рятують від самотності, охороняють. Кілька разів хтось крався в квартиру, півні почали кричати.
Хотіла курочок. Продавці заглядали під жопки. Все одно обдурили, дали півнів. Збираюся зарубати. Віддам доньці, нехай їсть. Скоро приїде з Москви на мій день народження. А весною вже курок наберу.
Раїса Федорівна каже, послід відносить на город.
— Складаю його в тару. Потім удобряю ним ґрунт, — показує на пластикову 5-літрову пляшку. Вона наполовину заповнена сірими відходами, стоїть під кухонним столом.
Мешканці будинку нарікають, що відходи від птахів сусідка змиває в унітаз. Від того забивається каналізація.
— Живемо під нею. Раз затопило, лайно по тарілках в кухні текло, — розповідає 36-річна Юлія. — Довелося давати гроші сусідам на ремонт. Та чорт з ними, якби півнів вирубала.
Раїса Негребецька живе сама. Жителі кажуть, в неї є сестра, донька та внук. Приїжджають рідко. Чоловіка з нею ніколи не бачили. У гості ніхто не приходить. Із сусідами не спілкується.
— Їм не подобається кукурікання, — продовжує Раїса Федорівна. — Які півні не будуть співати? Собаки в квартирах теж гавкають. У селі постійно кури кричать, і нічого. Хай на мене Януковичу жаліються. Мені все одно. Не маю желанія з ними общатися.
Ольга Маслова, 64 роки, живе в сусідньому під'їзді.
— Через крик курей не спимо ночами. Зверталася в міліцію, в санепідемстанцію. Нічого не можуть зробити. Перенаправляють одне до одного. Раз прийшла комісія з місцевої влади. Зайшли до Раїси в квартиру. Вийшли звідти з кашлем, фукали. Порадили розбиратися через суд, — Ольга Маслова хапається за голову. — Голова кожен день розривається, в матері тиск стрибає. Півні можуть годину кричати, 10 хвилин помовчать, потім знову репетують. Починають співати з третьої ночі.
3 
1
Коментарі