Хореограф 37-річний Дмитро Коляденко оголосив кастинг, аби знайти собі дівчину. Для цього випустив компакт-диск із вісьмома піснями.
— Він допоможе мені знайти кохання, яке шукаю чотири роки, — каже у київському казино-ресторані "Спліт", де чекає на репетицію. — Щоби потрапити на мій кастинг, треба купити цей компакт, знайти номер мобільного телефону і дзвонити.
Дає номер телефону яскраво підмальованій брюнетці. Вона обіцяє запросити його на свій день народження.
— Недавно дізнався, що я єврей, — сідає за столик, просить дозволу закурити. — Моя бабуся під час війни заховала документи, де вказано, що весь мій рід по мамі — євреї. У родинному дереві є також монголи, цигани, вірмени, грузини. Я маю жовту спортивну машину. Під"їжджаю під один ресторан біля синагоги. Ставлю авто прямо під її сходи. До мене стукає чоловік у єврейській шапочці й каже: "Уважаемый Дмитрий". Я опускаю тоноване вікно:"А звідки ви знаєте, що я Дмітрій?" — "Ну как же — это ваша желтая машина. Все евреи Киева об этом знают". "А чиє це місце?" — питаю. — "Раввина". Він привітав мене, що я єврей, і запросив на обрізання. Але я не пішов.
Одягнений у джинси і спортивну кофту "Адідас" на голе тіло. На грудях золотий хрест.
— Я два роки працював у Сумському театрі імені Щепкіна. Співав там. Потім вирішив, що мені нудно у провінції. Зрозумів, що я зірка, і треба працювати на себе.
10 років жив у шлюбі з хореографом Оленою Коляденко. Має сина 16-річного Філіпа. Він залишився з матір"ю.
— Зовні він схожий на маму, а по характеру більше на мене. Якщо чогось хоче, то доб"ється всякими шляхами. Тиждень тому в сина був день народження. Я йому купив тоненький золотий ланцюжок і кулончик з Ісусом. Син спитав: "Папочка, а скільки ти ще будеш вести телепрограму "Шоуманія"? Я хотів би тебе замінити". Кажу: "Дулю тобі".
Звідки ви знаєте, що я Дмітрій?
Сина назвав на честь Філіпа Кіркорова.
— Це наймудріший чоловік, якого зустрічав. Коли він говорить, я відкриваю рота. Деякий період він мене підтримував. Міг подзвонити раз на півроку і сказати: "Дімочка, не переживай. У мене з Пугачовою була така ж історія. Не сумуй, не плач. Ти Біличку не повернеш — вона артистка. Радуйся, що ви не разом".
Дмитро півтора року зустрічався зі співачкою 40-річною Іриною Білик.
— Думав, це кохання навіки. Був наївним, наче хлопчик. Усі думають: то піар, що я дивани викидав, виганяв, із ножем бігав. Я готовий був її вбити, вона мене зрадила. А зараз не парюся.
Згадує, як відмовився працювати на Великдень.
— На Великодню ніч у мене була запланована програма у клубі, з веселощами. Я залишився вдома при свічках, у тиші. Дивився прямий ефір відправи у різних храмах. Ходжу у Володимирський собор. Це біля мого дому. Там божественні ікони. Колись я прийшов туди опівночі на Новий рік. Хотів друзям показати ікони. Голосно стукав у двері перснем Дольче і Габбана. Думав, храм працює цілодобово. Приїхало 12 чоловік ОМОНу з автоматами, у бронежилетах. Заламали мені руки. Упізнали, почали сміятися. Кажуть: "Діма, а ми ж вас від Білички забирали".
Хоче зняти кліп.
— Почав відмовляти собі у зайвій майці, парфумах, взутті. Треба збирати гроші, я тепер сам собі начальник. Якщо так продовжуватиму, в 70 років буду дуже успішний, засмаглий, із короткою стрижкою. Матиму яхту, віллу, діток та внуків.
Коментарі
1