понеділок, 22 січня 2007 16:06

"Ініціатором розлучення була я"

Автор: фото: Євген КОЛЕСНИК
  Марія Скирда працює в Національному художньому музеї
Марія Скирда працює в Національному художньому музеї

Непримітні двері до кабінету заступниці гендиректора Національного художнього музею Марії Скирди, 42 роки, туляться з бічної сторони приміщення.  Господиня в білому светрі та яскраво-блакитному палантині.

— У ЗАГСі мене записали Мариною. Але вдома бабуся заявила: "Яка Марина? Маша!". Тепер живу подвійним життям, — жартує. — Мій покійний батько Юрій Скирда був художником. 1994-го потрапив під машину. Зараз часто крутять його мультик про бегемота, що спіймав сонечко. А фільм "Гарячі зорі" колись показували по телебаченню 7 листопада. Аби створити для нього реалістичну ляльку, тато фотографував мене, а потім переводив у малюнки.

Марія киває на стіну, де висять фотографії, лялькові пістолі, сідло зі стременами, кобза.

— Це з його останнього фільму "Дума про козака Голоту". Мій спадок. Мали дачу в Осокорках, — продовжує. — Там були дачі художників Меліхова, Вронського, Лопухова. Вони приятелювали з дідом. Дід був заступником начальника ДАІ міста, відповідав за видачу водійських прав. Колись художниця Тетяна Яблонська потрапила в якусь пригоду, і в неї відібрали права. Мій дід усе швидко залагодив.

Каже, що відразу після школи вступила до художнього інституту.

— Святкували вступ на нашій дачі. У компанії опинився і Лесик Подерв"янський. Я заклякла: він був нелюдськи красивим. Був чоловіком маминої приятельки, у них була маленька дитина. А я тоді мала 17 років і була ду-уже красива. Скільки моїх портретів написали, награвіювали, виліпили, вирізали з дерева! На першому курсі, у 18 років, руку і серце мені пропонували 18 разів.

Дітей у нас не було

Гучні посиденьки з літературними читаннями переросли в кохання.

— У мене якраз одна любовна історія закінчилася драматично. А Подерв"янський розстався зі своєю дружиною. Жартував, що мене підібрав. Я єдина з усіх трьох його дружин, яку він узяв на Кавказ. Побували в Хевсуретії, в глухомані, де знімався фільм Тенгіза Абуладзе "Мольба".

А вдома всі турботи лягли на мої плечі. Кажу: винеси відро зі сміттям. Лесик починає розмірковувати. Мовляв, ти розумієш, Мурзику, світ потерпає від ентропії, все розсипається. А ти намагаєшся все звести до купи, навести порядок.

Марія вважає, що найцікавіші літературні твори Подерв"янський написав, коли вони жили разом.

— Якось з подругами розмовляли про романтику. Одна каже: а от мені написав вірша поет. Інша: а мені присвятив картину художник. Я похнюпилася: "А мені ніхто нічого не присвятив. Тільки Подерв"янський "Павліка Морозова", — Марія картинно опускає очі. — Я редагувала його рукописи. Скажімо, як правильно писати матюки українською мовою? Лесик спитав: "Хочеш, я тобі щось присвячу?" Або... — роздумує Марія, дістаючи цигарку з пачки, — або я сама напросилася?

Скільки ви жили разом?

— 15 років. Ініціатором розлучення була я. Дітей у нас не було. Але в Лесика є донька від першого шлюбу. Теж художниця. Ставлюся до Насті якщо не як до доньки, то як до молодшої сестри.

Марія з цигаркою виходить на ґанок. Якась бабуся-працівниця скаржиться, що машини загороджують підходи до музею. Марія її заспокоює. Закурює.

— Є старша, середня, молодша дружини Лесика. Іноді всі збираємося — на свято або похорон, усяке буває.  Його мати вважає, що ми всі — її доньки.

Марія всміхається:

— З третьою дружиною Лесик нарешті знайшов себе. Вона схожа на його матір в юності. Звуть її Маша, як мене. А за віком вона, як його донька.

Твій новий чоловік теж художник?

— Він еколог. Нас гнітить мегаполіс, тому хочемо переселитися на Закарпаття, у Синевирський заповідник. Або жити в Криму чи в Дунайських плавнях.

Марія гасить цигарку і вертається до кабінету. Відповідає по телефону, що зайнята.

— Мій чоловік, Олег Бадахов, — теж із відомої родини. Його дідусь — полковник, зі старовинного карачаївського роду, герой визволення Києва. Одружувався з бабусею в окопах Сталінграда. Дружком на їхньому весіллі був письменник Віктор Некрасов. Він пішов у розвідку боєм, аби з німецького бліндажу притарабанити їм ящик коньяку.

Сам Олег — з Ташкента. Після тривалих мандрів обрав для життя Київ. Розмовляє українською, але з дивним акцентом.

1964, 28 січня — Марія Скирда народилася в Києві у родині художника Юрія Арсенійовича й мистецтвознавця Катерини Якимівни
1981 — закінчила школу на Лісовому масиві
1986 — закінчила Київський художній інститут; працювала в Київському музеї російського мистецтва
1987 — вийшла заміж за художника й письменника Леся Подерв"янського
1992 — свекор, художник Сергій Подерв"янський, намалював портрет Марії
1994 — в автокатастрофі загинув батько Марії мультиплікатор Юрій Скирда
2002 — одружилася з екологом Олегом Бадаховим
2003 — заступник гендиректора Національного художнього музею України

Зараз ви читаєте новину «"Ініціатором розлучення була я"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути