Село Зарваниця розташоване у Бучацькому районі, 60 км на південь від Тернополя. Автобусом можна заїхати за нецілих півтори години. Проте хоча б останні кілометри до святині віруючі намагаються подолати пішки.
Автобус під"їжджає до сільського майдану. Далі залишається пройти півтора кілометра охайною сільською вулицею. Іти треба постійно вниз, тому настає ніби якесь полегшення. На половині шляху стоїть парафіяльна церква. Від неї вже видно хрест і куполи храму Зарваницької Матері Божої. Ще трохи — й відкривається краєвид: білий собор із центральним позолоченим куполом, а біля нього шпиляста височезна дзвіниця. Окремо стоїть капличка із зображенням Зарваницької Матері Божої.
При вході на територію духовного центру б"ють джерела. Саме завдяки цілющій воді пішла слава про ці місця.
— Від дня святого Юрія в нас щонеділі проходять прощі, — каже отець-адміністратор Марійського духовного центру в Зарваниці Володимир Фірман, 30 років. — Ось приїхали 28 священиків та 800 прочан із Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Усі здійснили хід Хресною дорогою.
"Хресною дорогою" називають шлях через село, яким прочани йдуть до чудотворної ікони. Місцеві жителі нині зробили все, щоб дорога була якомога легшою. Майже біля кожної брами відкрито кіоск чи крамницю. По гривні продають пиріжки, по 2,5 грн — хот-доги. Можна присісти за дерев"яні чи пластикові столики й випити чаю. Горілкою не торгують — не має попиту.
Ближче до святині пропонують іконки, хрестики, книжечки та фотоальбоми про Зарваницю. Хати селян, які продають сувеніри, — ошатні, подвір"я ретельно прибрані — немов до Великодня.
Горілкою не торгують — не має попиту
Відпочиваючи після дороги, біля джерела розговорився з подружжям Петра та Марії Зелених.
— Приїхали з-під Борислава помолитися за здоров"я всієї родини і майбутній урожай. Торік не вдалося вибратися, то слабували всю зиму. І картопля не вродила, — каже 46-річна Марія. — Ми вже років із десять їздимо до Зарваниці. І джерела тут цілющі. Воду можна тримати хоч рік, і їй ніц не буде.
Найбільше ж Зеленим сподобалося в нижній частині центрального храму, де молодь співала побожних пісень.
— Ніби в рай потрапила до ангелів, — широко відкриває очі пані Марія.
— Та й дорога страстей Христових, — додає чоловік. — Коли самому в горлі пересохло, подих забило, молитва тоді виходить щирішою, не буденною, як буває.
Найбільше прочан до Зарваниці приходить 15–16 липня — на Всеукраїнську прощу родин — до 200 тисяч. Наприклад, віруючі із Закарпаття приходять цілими селами. Й обов"язково якщо не весь шлях, то хоч частину долають пішки.
— Щоб у дорозі обдумати свої клопоти, покаятися в гріхах, — наставляє отець Володимир Фірман. — Є такі, хто пішки йде до Зарваниці за 300–400 кілометрів.
Історія святині
Зарваниця належить до 20 найвизначніших чудотворних місць Європи, пов"язаних із явленням Богородиці. За легендою, тікаючи від навали татар, у Зарваниці знайшов притулок київський чернець. Він оселився на тому місці, де уві сні йому з"явилася Діва Марія.
Зі старих споруд у Зарваниці залишилася лише церква Пресвятої Трійці 1754 р. У ній зберігається чудотворна ікона Матері Божої. 1867 року її коронував Папа Пій ІХ.
По Другій світовій війні монастир зруйнували. Місцеві жителі сховали в себе чудотворну ікону. Святиню відродили з проголошенням незалежності України. У червні 2001 року біля Зарваницької ікони молився Папа Іван Павло ІІ.
У Зарваниці прощі проводять переважно вірні УГКЦ. Хоч приїжджають також православні віруючі Київського, Московського патріархатів та УАПЦ. Наприклад, у серпні запланована проща віруючих із Харківщини під проводом владики УАПЦ Ігоря Ісіченка.
3 
1
Коментарі