На індонезійському острові Флорес знайдені залишки гігантського марабу. Представник нововідкритого виду Leptoptilos robustus мав 1,8 м у висоту і важив 16 кг, тобто за всіма показниками набагато перевершував сучасних птахів, що належать до сімейства лелечих.
Ханеке Мейер зі Смітсоніанського національного музею природної історії (США) і Рокус Дуе з Національного археологічного центру (Індонезія) виявили чотири кістки нижніх кінцівок і фрагменти передніх в печерах Лян-Буа. очевидно, останки належали одній особині, що жила 20-50 тис. років тому.
На думку вчених, птах підіймався у повітря рідко або не літав зовсім. Розмір і маса кісток ніг, а також товщина їх стінок дозволяють припустити, що марабу проводив основну частину життя на землі. Оскільки Флорес ніколи не поєднувався ні з Азіатським континентом, ні з прилеглими островами, у знахідки повинен бути предок, який міг долати значні відстані.
Про ізоляцію острова свідчить те, що за відсутності великої кількості хижаків їхні потенційні жертви зменшилися в розмірах - не було необхідності захищатися. А дрібні хижаки, навпаки, виросли. Цим пояснюється існування на Флоресі гігантських птахів, щурів (Papagomys armandvillei) і ящірок (Varanus komodoensis) по сусідству з карликовими слонами (Stegodon florensis insularis) і приматами (Homo floresiensis).
Кістки птиці були знайдені в тих самих печерах, де раніше виявили останки флореської людини. Ці "хоббіти", які вимерли близько 17 тис. років тому, були відкриті в 2004 році. Їх зріст не перевищував одного метра. Мабуть, цей вид можна вважати нащадком людини прямоходячої, який дістався до Південно-Східної Азії більше мільйона років тому. Втім, питання правомірності виділення флореської людини в окремий вид все ще дискутується.
Сучасні марабу харчуються переважно падлом. Не гребують при цьому рибою, жабами і маленькими ссавцями і птахами. Враховуючи близькість розташування знайдених кісток, вчені припускають, що дитина флореської людини цілком могла бути їжею гігантського лелеки.
3 
1
Коментарі