неділя, 29 листопада 2015 12:04

"Відродження можливе тоді, коли народ не втратив свою пам'ять"

Автор: www.uamodna.com
  Володимир Маняк
Володимир Маняк

"Наш головний принцип: минуле не належить нікому зокрема, - писав Володимир Маняк в передмові до книги "33-й: Голод". – Воно – надбання нинішнього і грядущого поколінь, тільки залишаючись таким, захищеним від монополізму, воно здатне бути дійовою силою у відверненні нових помилок і злочинів, нових спалахів насильства та збудників до братовбивства".

Поштовхом до роботи над раніше закритою темою стала перебудова та політика гласності. У роки горбачовської перебудови дослідники отримали доступ до раніше засекречених архівних документів.

Гласність дала можливість ліквідувати "білі плями" як в історії, так і у суспільній свідомості. В умовах утвердження нового політичного мислення та відкриття можливостей для дослідження замовчуваних проблем свою подвижницьку діяльність розпочало подружжя Маняків – відомого письменника Володимира Маняка та журналістки Лідії Коваленко-Маняк. 1987-го вони почали збирати свідчення-спогади людей, які пережили лихоліття 1930-их для написання живої історії голодомору в Україні. Про мету роботи Володимир Маняк напише в передмові Книги-Меморіалу: "Ми домагаємося повної економічної, політичної незалежності України і соціальної справедливості. Ми прагнемо відродження українського народу взагалі і головного носія українства – селянина – зокрема. Відродження можливе лише тоді, коли народ не втратив свою ПАМ'ЯТЬ".

Чотири роки Володимир та Лідія збирали свідчення очевидців. Вони звернулися до людей через газети "Літературна Україна" і "Сільські вісті". І здивувалися масовому відгуку: "У нас постійно гостювали незнайомі люди, магнітофон крутився без зупину, телефон і пошта працювали з небувалим навантаженням, − згадувала Лідія Коваленко-Маняк. – Люди поспішали повідати страшну правду, яка гнітила їм душу ціле життя. Як же близько був для цих людей той далекий 33-й рік, як він їм болів!".

Автори Книги-Меморіалу зображають голодомор 1932 – 1933 років не як одномоментний акт, а як заздалегідь сплановану радянським керівництвом акцію. Вони наголошували, що система намагалась викреслити із людської пам'яті будь-які спогади про ті страшні роки. Проте, зазнала невдачі. У свідомості народу голодомор був завжди. Подружжя Маняків усвідомлювали резонанс, який спричинила їх робота: "…треба пояснити світові, чому Україні так хочеться бути окремо від Росії, − вважала Лідія Коваленко-Маняк. – Бо багато хто ще не розуміє, чому ми прагнемо незалежності, чому хочемо вести свою політику, − а відтак вбачає в незалежній Україні якусь загрозу для світу. Тридцять третій рік дає на запитання цілком конкретні відповіді. Ніхто не може заперечити, що голод був принесений московсько-більшовицьким тоталітарним режимом. Певна річ, місцева партійна й енкавеесівська старшина сприяла цьому, але йшло воно звідти. Голод не був випадковістю. Він не був, як ще й досі дехто хоче довести, несподіваним і непрограмованим наслідком колективізації – інакше вже перші випадки голодної смерті змусили б владу щось змінити, вжити якихось заходів. Ні, це була цілеспрямована політика знищення українського народу. Про це свідчить хоча б те, що були перекриті кордони з Білорусією та Росією, аби український селянин не міг урятуватися втечею".

Подружжя Маняків першими у Радянській Україні ґрунтовно дослідили тему голодомору 1932 – 1933 років. Результатом їх роботи є Книга-Меморіал – "33-й: Голод", на сторінках якої зібрані свідчення близько 6 тисяч очевидців тих жахливих часів із Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Київської, Одеської, Харківської, Чернігівської областей.

Паралельно із роботою над книгою, подружжя Маняків розгорнуло широку громадську акцію, присвячену темі голодомору-геноциду. Так, 5-7 вересня 1990 року за ініціативи й під егідою товариства "Меморіал" у Києві проведено міжнародний симпозіум "Голодомор – 33". Одним з ініціаторів і організаторів симпозіуму був заступник голови товариства "Меморіал" Володимир Маняк. До участі в зібранні Володимир та Лідія залучали науковців, творчу інтелігенцію, свідків, очевидців голодомору. Під час й після симпозіуму у багатьох регіонах України в пам'ять жертв голоду-геноциду були проведені різного роду заходи та відслужені панахиди.

Автор: eu-ukraine.tumblr.com
  Лідія Коваленко-Маняк
Лідія Коваленко-Маняк

Після виходу у світ книги "33-й: Голод. Народна Книга-Меморіал", головним завданням подружжя Маняків стало створення громадської організації ентузіастів-дослідників голоду-геноциду всеукраїнського та регіонального масштабу. Особливо актуальним це стало з наближенням 60-х роковин голодомору. Ініціативна група з народних депутатів України, письменників, істориків, журналістів, діячів культури, очевидців Голодомору домовились про доцільність й необхідність створення такої організації. Оргкомітет, очолюваний Володимиром Маняком, розпочав підготовку до установчого з'їзду майбутньої організації. До участі в роботі він запрошував громадян України, українців за кордоном, усіх людей доброї волі. Збори в різних регіонах України прийняли рішення про створення відділень організації. На час скликання установчого з'їзду у більшості областей України діяло 30 відділень, які об'єднували понад 500 осіб. До організації залучали усіх небайдужих до вивчення проблеми голоду-геноциду.

Народження організації складалося трагічно. 15 червня 1992 р. в автокатастрофі загинув голова оргкомітету зі створення Асоціації – Володимир Маняк. Він якраз повертався із села Тимошівки на Черкащині, де відкрили один з перших на українській землі пам'ятник жертвам голодомору, коли в автобус із подружжям Маняків врізався "КАМАЗ". Володимир загинув на місці. Його дружина була тяжко травмована.

Після смерті чоловіка Лідія Коваленко-Маняк очолила оргкомітет по створенню Асоціації дослідників голодомору. 27 червня 1992 року за підтримки товариства "Україна", головою якого був Іван Драч, відбувся установчий з'їзд Асоціації дослідників голодомору-геноциду 1932 – 1933 років в Україні (нині Асоціація дослідників голодоморів в Україні).

Основне завдання діяльності Асоціації, яке визначено в червні 1992 року, полягало у дослідженні з метою збереження в історичній пам'яті народу України однієї з найтрагічніших сторінок історії – голоду геноциду 1932 – 1933 років і на цій основі сприяти національно-духовному відродженню нації. Поширення серед широкого загалу знань про голод і його наслідки.

Установчий з'їзд обрав керівні органи новоствореної організації. Головою Асоціації стала Лідія Коваленко-Маняк. З'їзд проголошено основним органом Асоціації. У період між з'їздами керувати організацією мала Рада, яка обиралась на з'їзді. Установчий з'їзд обрав Раду у складі 26 осіб, до якої увійшли: І. Драч – народний депутат України, А. Зінченко – народний депутат України, З. Дума – народний депутат України, В. Марочко – науковець, кандидат історичних наук, І. Шульга – науковець, доктор історичних наук, М. Коць – американець українського походження, видавець із США та ін.

А вже 23 січня 1993 р., саме в розпал підготовки до 60-х роковин голодомору, Лідія Коваленко-Маняк померла від серцевого нападу.

Подружжю Маняків посмертно присуджено у 1993 році Державну премію України ім. Т. Шевченка за вагомий внесок у дослідження голодоморів в Україні, привернення уваги міжнародної спільноти до визнання голодомору 1932 – 1933 в УРСР актом геноциду українського народу, активну громадянську діяльність щодо вшанування пам'яті жертв трагедії.

Зараз ви читаєте новину «"Відродження можливе тоді, коли народ не втратив свою пам'ять"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути