13 березня 1961 року сталася Куренівська трагедія у Києві. Частину міста залила пульпа - суміш твердих частинок і рідини, яку зберігали у Бабиному Яру.
У Бабин Яр зливали пульпу з кар'єрів Петровських цегельних заводів. Хотіли розрівняти яр та налагодити транспортний зв'язок між Лук'янівкою і Куренівкою. У грудні 1952 року взялись за намив на верхній ділянці яру. Не змогли демонтувати 0,5 км газогону до склотарного заводу, який заважав проведенню робіт. У листопаді 1954 року міськвиконком дав дозвіл залити його пульпою.
У кінці 1960 року найнижчу ділянку Бабиного Яру підняли до висоти 145 м, середню - до 155 м, найвищу - до 165 м. Усі 3 тераси відділялись одна від одної земляними греблями. На них для відстоювання і відведення води спорудили колодязі з трубоводами. Згодом виявилось, що труби були недостатнього діаметру.
З наступного року роботи планували перенести до Реп'яхового яру. Та підготувати майданчик вчасно не вийшло, тому продовжили намивати Бабин Яр. Ще в грудні усі тераси заповнили пульпою до проєктних відміток. У лютому 1961 року підняли захисну дамбу верхньої ділянки до відмітки 166 м. Гідромеханізація взялась до замивання озера між нею і верхів'ям 3-го відрога яру. Ця ділянка виявилась розділеною надвоє піщаною перемичкою.
Освітлену воду з озерця скидала розміщена на горі насосна станція. 7 березня її демонтували, щоб перенести до Реп'яхового яру. Намив пульпи у Бабиному Яру не припинили. В результаті прибуття талих вод рівень води піднявся до відмітки 90 см.
Вранці 13 березня 1961 року під дією поривчастого вітру хвилі розмили перемичку. Через її край почала переливатись вода з озера. Робітник не зміг зупинити розмиття. 30 тис. куб.м води полилися у нижню частину 3-ї тераси. Переповнили її колодязь і змили греблю, що відділяла її від 2-ї тераси.
Розріджена піщана маса швидко зруйнувала дамби і потекла у бік житлових забудов. Потік відносив автомобілі, автобуси, трамваї, валив стовпи, рвав дроти. Пульпа знищила Копилівський цвинтар, трамвайне депо і дитячий садок, частково зруйнувала міську і психіатричну лікарні, пологовий будинок, завод Укрпромконструктор і рейкозварювальний, стадіон "Спартак".
"Картина жахлива. Усе залито водою, мулом, піском на 2,5-3 м. Люди рятуються на дахах будинків, деревах", - писав у щоденнику 1-й секретар Київського обкому КПУ Петро Шелест.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Куренівська трагедія - як це було
Урядова комісія свідчила, що повінь зруйнувала 68 житлових і 13 адміністративно-виробничих будівель. Непридатними стали 298 житлових квартир, в тому числі 163 в приватних домоволодіннях, в яких проживало 353 сім'ї загальною кількістю 1228 осіб.
За офіційними даними загинуло 145 осіб. Історик Ілля Афанасьєв у 2016 році довів, що загинуло приблизно від 250 до 550 людей. Тіла загиблих витягували протягом місяця. Частина жертв могла залишитись похованою у товщі затверділого мулу. Багатьох загиблих ховали на різних кладовищах у Києві та за його межами. У документах та в написах на могилах вказували різні дати та причини смерті.
Закритий суд засудив до тюремного ув'язнення 2-х проєктувальників з Москви та 4-х керівників київського будівельного управління.
На медіасервісі Megogo випустили аудіосеріал "Куренівка: історія київського потопу". Над ним працювали близько 3 місяців. Команда проєкту спілкувалась із очевидцями аварії та експертами. Опрацьовували документи.
4 
1
Коментарі
3