"У німців є таке поняття - дотепність на сходах, - каже під час обговорення польської резолюції, щодо подій на Волині у 1943 році львівський історик Андрій Козицький. - Це коли ти з кимось розмовляв, тебе образили, а ти не знав що сказати. Коли ж тебе спустили зі сходів, то ти нагадав що мав сказати. У випадку Волині у багатьох крисов'яків є саме таке відчуття".
Козицький їздив на перемовини із польськими політиками та президентом для обговорення резолюції у групі з Леонідом Кравчуком, Євгеном Сверстюком та Іваном Васюником.
"Коли ми говорили з поляками, то не були у тій ситуації, коли могли щось диктувати, - зауважив історик. - Чесно кажучи, українська держава повелась у цій ситуації дуже погано. Ми представляли громадську інституцію і могли спиратись тільки на деяку спритність... Ми не могли сказати, що якщо ви це зробите, то ми завтра підведемо наші авіаносці до берегів Польщі. Ми взагалі не могли аж настільки гостро говорити з поляками про такі речі, але про асиметричність мова йшлася".
Козицький каже, що під час неофіційної частини перемовин поляки застосували тезу Ґжегожа Мотики, який послався на Сребреницю.
"Мотика сказав, що в Галичині, зокрема, напади на поляків у Підкамені і Белігроджі треба порівнювати із Сребреницею і це чисті геноциди, - пригадує Андрій Михайлович. - На це я в одній публікації відписав, що в такому випадку ми вибираємо ті епізоди, які нам підходять до геноциду й судимо поляків за геноцид в Саргині, Павлоконі й деінде. І це шлях у нікуди й ми будемо рахуватися тими геноцидами, як малі діти синцям. Себто краще цього не починати".
Історик зауважив, що Кравчук кілька разів схиляв шальку терезів на сторону України.
"Президент Кравчук дуже добре сказав, що не треба відкривати скриньку Пандори. І поляки це дуже добре зрозуміли. А на зустрічі з віце-маршалеком Сейму Богдоном Борусєвічєм Кравчук сказав, що історики майбутнього, через років 50 будуть задумуватись, що сталось у 2013 році, що стосунки, які були добрі між Україною і Польщою 22 роки, розвивались по висхідній, раптом зіпсувалося. Кравчук сказав, що маршалек уже не житиме, сам він не житиме й не всі історики будуть знати про такі тонкощі, що через одну резолюцію народи почали сваритись. Борусєвіч не був готовий до такої позиції й узагалі був шокований. Він відповів: "Ви перебільшуєте й ніхто не буде пам'ятати". На це ми всі його запевнили, що українці запам'ятають і хай собі навіть і не думають".
Козицький переконаний, що українські дипломати не виконують свою роботу.
"Якщо взяти слова Борусєвіча "ми не очікували такої реакції", то це свідчить про те, що ті хто отримує гроші в Українській державі за дипломатичну діяльність й мали б донести точку зору української сторони, донесли щось інше й поляки мали впевненість, що реакція української сторони буде не така, - переконаний історик. - Проте, деякі польські політики повністю підтримують українців у цій суперечці".
"У Польщі, неочікувано для себе, побачив розуміння з боку тих сил, до політичної діяльності яких ставлюсь із застереженням, - пригадав історик. - У Польщі є така політична партія, яка називається "Рух Палікоти". Це неймовірно епатажний, ультралівий, гіперліберальний політичний напрямок, якого ми навіть не маємо аналогу. Вони зумисно дражнять людей традиційних цінностей, виступають проти костелу й багато чого іншого. Саме їхня фракція на зустрічі з нами поводилась найбільш лояльно. Щоправда, вони прийшли на зустріч із значками у вигляді листка маріхуани й курили її у сеймі. Вони зразу сказали: "Ми вас підтримуємо, бо ми боремось проти польського імперіалізму". Голова фракції лівої партії Ляшек Міллєр, сказав, що у нього невістка з Кам'янця-Подільського й він розуміє Україну".
"Якщо ж говорити про Віденську конвенція 1980 року, яку підписав Радянський Союз, очевидно й Україна, то конвенція говорить про те, що конвенцію про Геноцид й інші важкі злочини можна застосовувати ретроспективно, якщо сторони, котрі її розглядають не мають застережень, - каже Андрій Михайлович. - Себто, якщо обидві сторони погоджуються, тоді можемо нею скористатись".
"Ситуація виглядає так, що навіть звичайне кримінальне право передбачає таке поняття, як перевищення дій необхідної самооборони, - зауважив. - Якщо люди знали, що в сусідньому селі зібрався загін, що має намір напасти на це село, то вони вчинили превентивний напад. Поляки користуються цим надзвичайно. Себто з точки зору поляків усі вбиті українці — це були потенційні різуни, які тільки й мріяли про те, щоб повбивати поляків".
Важливий момент, який простежується у польських і радянських архівних документах і геть розбиває цю тезу — це кількість трофейної зброї.
"У польських і радянських звітах було вказано, що вбито стільки-то націоналістів, стільки-то поранено й скільки захоплено трофейної зброї, - розповідає історик. - Вбитих людей зазвичай у кілька разів більше ніж захопленої зброї. Звідси й теза про сокири й вила, які не обліковувались. Але смішно виглядає... Зараз навіть згадую один радянський звіт — вбито 58 націоналістів, захоплено дві рушниці. Бій тривав довгий час.... Це значить, що люди може й були націоналістами, але ніяк не були потенційні вбивці. Бойова вартість такого підрозділу нікчемна".
3 
1
Коментарі
20