Державний комітет оборони СРСР прийняв таємну постанову про депортацію турків-месхетинців, курдів і гемшинів з Грузинської РСР до Центральної Азії 31 липня 1944 року. Було переселено близько 115 тис. людей.
Перед тим листа до Сталіна із обґрунтуванням необхідності такої акції написав Лаврентій Берія. Він зазначив, що значна частина цього населення має родинні зв'язки з мешканцями прикордонних районів Туреччини, прагне мігрувати, займається контрабандою, бандитизмом і працює на турецьку розвідку. У самій постанові майбутня акція виправдовувалася бажанням "захистити державний кордон Грузії і СРСР".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Визнати злочини комуністів проти кримських татар геноцидом - Рада звернулася до світу
Операцію розпочали у листопаді того ж року. Її проводили 4 тис. оперативних співробітників НКВД за 3 доби. На збори людям давали 2 годин, дозволяли взяти 1 т. вантажу на родину.
Депортованих, значна частина яких загинула дорогою від хвороб і голоду, розселили у різних областях Казахстану, Узбекистану і Киргизії. Їм надали статус спецпоселенців - людей, які не мали права змінювати місце проживання.
Обмеження з них зняли лише 1956 року, але на батьківщину повернулася меншість. В обжитих депортованими регіонах часто виникали великі міжетнічні конфлікти.
4 червня 1941 року в СРСР на схід виселили 60 тис. естонців і 35 тис. латишів та литовців за збирання колосків у полі.
Депортацію народів влада пояснювала "неблагонадійністю", превентивними заходами, участю у бандформуваннях, належністю до інститутів старого ладу. У цьому звинувачували жителів країн Балтії, Західної України, Білорусії та Молдови.
3 
1
Коментарі