"Жовто-блакитне море пронесло тлінні останки Стуса, Тихого і Литвина вулицею Володимирською. Близько ста тисяч людей вийшли на вулиці Києва, аби сказати: "Ми - українці! Це наша земля! Це наші герої! Ми – народ!", - згадував письменник Володимир Шовкошитний.
Дисидентів Василя Стуса, Юрія Литвина та Олексу Тихого перепоховали в Україні 19 листопада 1989 року. В аеропорту "Бориспіль" їхні труни зустрічали біля тисячі людей.
Спочатку Олексу Тихого поховали на кладовищі "Северное" в Пермі, Юрія Литвина та Василя Стуса - у селі Борисово, 7 і 9 стовпчики. Померли в тюрмі. За радянськими законами не можна було забирати тіло в'язня поки термін перебування за ґратами не завершився. Ексгумацію забороняли, пояснивши це погіршенням санітарно-епідемічної ситуації. Згодом таки вдалося вивезти тіла.
"Першою близько 19-ї години вийняли Стусову домовину. Зняли віко. Тіло не накрите. Усе чорне: обличчя, зеківський одяг, подушка під головою, стружки в домовині. Тіло всохло, носовий хрящ запав, але нема сумніву, що це Стус. Треба зауважити, що ми мали такі сумніви. Дмитро (син Стуса. - Gazeta.ua) глянув і сказав: "Це тато". Стягнув шапочку з голови, закрив нею своє обличчя і скрушно відвернувся", - розповідав Василь Овсієнко, колишній політв'язень та громадський діяч.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Василя Стуса спокушала україномовна КДБістка
Щоб перекласти тіло в цинкову домовину, накрили його міцною тканиною і щільно притиснули. Під час прощання з покійним поклали під голову "пропускну" від церкви, хрестик, покрили тіло покривалом, поставили коло рук незапалені свічки і помолилися.
"Литвинова могила була глибша. Коли піднімали домовину - з неї лилася вода. Зняли віко - тіло покрите саваном. Мама Надія Антонівна була на похороні, то казала, що їй навіть дозволили переодягти сина в цивільний одяг. Вона справила мінімальний обряд, тому ми не стали знімати покривало, тим паче, що все було мокре. Переклали тіло в цинкову домовину так само за допомогою двох шматків тканини, поставили свічки, помолилися і забили домовину цвяхами", - продовжує Овсієнко.
Дисиденти поховані на 33-й ділянці Байкового кладовища, в Києві.
Правозахисника, засновника Української гельсінської групи Олексу Тихого засудили за агітацію проти радянської влади на 22 роки. Відсидів 14 із них. Помер у 57 років.
Письменник та правозахисник Юрій Литвин прожив 49 років. Засудили за антирадянську агітацію і пропаганду на 43 роки, з них провів у в'язниці 22 роки.
Поет Василь Стус помер 47-річним. Його засудили за антирадянську позицію на 23 роки, 12 з них відбув у в'язниці.
2 
1
Коментарі