Дослідник довів, що гроші походять від обліку боргів, а не від бартеру

Сучасне дослідження спростовує усталене уявлення, що гроші з'явилися як заміна бартерної торгівлі. Виявляється, їхнє справжнє коріння сягає системи обліку податків і боргових зобов'язань.

Такі висновки зробив антрополог Роберт М. Розенсвіг з Університету в Олбані. Він доводить, що фінансові системи формувалися не на ринках, а під контролем державних структур, пише Arkeonews.

"Історичні записи показують, що бартер не передує створенню фінансових грошей. Рахункові палички нагадують нам, що гроші - це не дефіцитний товар, а система обліку, що базується на політичній владі", - зазначив Розенсвіг.

У своїй роботі науковець проаналізував стародавні рахункові палички з дерева та кістки. Вони використовувалися у Китаї, серед майя та в середньовічній Англії. Це доводить, що гроші спершу були способом контролю ресурсів і боргів, а не засобом торгівлі.

В Англії з XII століття палички з ліщини видавали шерифи для обліку податків. Згодом вони почали виконувати функцію боргових розписок. Один зі збережених екземплярів фіксує позику на 1,2 млн фунтів стерлінгів королю Вільяму III.

У Китаї бамбукові палички застосовували ще у III столітті до нашої ери для підрахунку зборів зерна та шовку. Марко Поло також згадував їхнє використання під час своїх подорожей.

У цивілізації мая археологи знаходили різьблені кістяні зразки VIII-IX століть. На них зафіксовані данини кукурудзою, тканиною та робочою силою. Подібність цих практик у різних культурах свідчить про самостійний, але однаковий підхід до ведення обліку.

 

Розенсвіг пов'язує свої висновки з чарталістською теорією. Вона пояснює гроші як одиницю обліку, підкріплену державами через податки, а не як нейтральний інструмент обміну.

Цей підхід суперечить поширеним у підручниках твердженням, що гроші природно виникли з бартеру.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли у Кореї золоті прикраси доби Пекче

"Якщо гроші історично походять від урядів, а не від ринків, то політичні дискусії щодо державних витрат варто переосмислити", - наголосив дослідник.

На його думку, уряди, як емітенти валюти, не обмежені тими ж бюджетними рамками, що й звичайні домогосподарства. Вони спершу витрачають, а потім регулюють економіку податками, стримуючи інфляцію та контролюючи попит.

Цей підхід підриває політику жорсткої економії та відкриває можливості для інвестицій в інфраструктуру, соціальні програми та підтримку громадян у кризові періоди.

Таким чином, переосмислення грошей як політичного інструменту змінює уявлення про минуле і дає нові орієнтири для майбутньої економічної політики.

×